-1-
іменник чоловічого роду
(боржник) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний довжни́к довжники́
родовий довжника́ довжникі́в
давальний довжнико́ві, довжнику́ довжника́м
знахідний довжника́ довжникі́в
орудний довжнико́м довжника́ми
місцевий на/у довжнико́ві, довжнику́ на/у довжника́х
кличний довжнику́ довжники́

Словник синонімів

БОРЖНИ́К (той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь), ДЕБІТО́Рбухг.,ДОВЖНИ́Кдіал.Созоненко загримав залізом, відчинив хвіртку, і на подвір’я боком, боком, боячись зачепити його, обережно втиснувся споконвічний боржник Василенко (М. Стельмах); Погодився віритель із довжником, розійшлися оба в мирі (С. Ковалів).