ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙпідсил.,ВИСОЧЕ́ННИЙпідсил., ПРЕВИСО́КИЙпідсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙпідсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ[РОСЛЯ́ВИЙ]розм.,ДО́ВГИЙрозм.,ДОВЖЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙпідсил. розм.;МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙпідсил. рідше (також кремезний); ДОВГОВ’Я́ЗИЙрозм.,ДОВГОТЕЛЕ́СИЙрозм. (високий, незграбний і худий). Висока та струнка молодиця вибігла їх провести (Панас Мирний); Він був височезний і широкоплечий (О. Донченко); Я підвів голову вгору й побачив над собою височенного генерала (Л. Смілянський); Та й справді це був молодець! Рослий, стрункий, кріпкий і на руку, і на ногу (Г. Хоткевич); У батька вдався [Артем] - рослявий і на лиці змужнів (А. Головко); Ніяк не могла уявити собі [Раїса], що той.. довгий семінарист носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); В кімнату помалу всунулась довжелезна постать (С. Васильченко); Монументальна його [діда] постать.. ступає на веранду (С. Васильченко); Довгов’язий німецький офіцер, з сухим носом стояв уже за столом (П. Панч); Перед ним стояв уже не довготелесий і незграбний Андрійко, а змужнілий, міцний, з блискучими очима повстанець (П. Панч).

ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ПРЕДО́ВГИЙпідсил. розм.;ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙрозм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙрозм., ДОДІ́ЛЬНИЙрозм., ДО П’ЯТ[АЖ СА́МИХ П’ЯТ]розм., ПО П’Я́ТИ[АЖ СА́МІ П’Я́ТИ]розм. (перев. про одяг - до самої землі). Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (І. Нечуй-Левицький); Колодязь був глибоченний, з довжелезним журавлем (Л. Дмитерко); Свити в мене катма!.. вибиратиму довженну та широку... (Г. Квітка-Основ’яненко); Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом (І. Франко); Галіфе, правда, трохи довгуваті. Але то не біда. Можна підкоротити (Григорій Тютюнник); Тонкі уста, довгенький носик і лагідні сірі очі мали наче журливий вигляд (Олена Пчілка); Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (А. Свидницький); Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних, тонких, наче золотом вигаптуваних, та дванадцять розхожих (Ганна Барвінок); У дворі просувається якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п’ят свитині (Г. Хоткевич).