дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду). 1. кого і без додатка. Виховувати, ростити (про дітей). — Щоб вам [Галі і Чіпці], мої рідні, щасливо вік звікувати та своїх діток до розуму довести! (Панас Мирний); Тепла хвиля підмиває серце матері, як вода калину, щасливою сльозою очі криються: усіх же вигодувала та виняньчила та й до розуму довела (Григорій Тютюнник); Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів (Укр.. присл..); Няньчить її й доглядає [ненька].., Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський).

2. що. Здійснювати, успішно виконувати що-небудь, справлятися з чимсь. — Багацько таких, що на готовеньке зазіхають, та мало таких, що до ума що-небудь доводять (Л. Яновська); — Позичити [насіння] не штука,— відповів голова,— та дивіться, щоб до ума довели (М. Рудь).

3. кого. Наставляти, повчати кого-небудь. Параска ще довго корила хатніх, до ума доводила невістку (К. Гордієнко).

дово́дити / довести́ до гріха́ кого і без додатка. Бути причиною чиїх-небудь несхвальних вчинків; провокувати кого-небудь на погані вчинки. — Люблю бісове коріння [жінок], хоч воно й до гріха доводить..,— бормотав Пищимуха (Панас Мирний); — Йдіть собі, панове-молодці. І ти йди,— тихо й спокійно сказав Бульба козакові з вийнятою шаблею.— Іди, не доводь мене до гріха (О. Довженко); [Роман:] Чи така вже невгамовна, дика натура чоловіка, що не властен він боротися з жагою, котра раптом .. обхопе [обхопить] його і доведе до гріха!.. (М. Кропивницький).

дово́дити / довести́ до кра́ю (до кінця́) що. Завершувати яку-небудь справу. — За що не візьметься [Лошаков], то вже доведе його до краю (Панас Мирний); Коли .. я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця (О. Довженко). дово́дити кра́ю. Старий каже: “Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити” (Т. Шевченко). довести́ кіне́ць. Куди його [Кармеля] послати, то найде дорогу, за що візьметься, усьому кінець доведе (Марко Вовчок).

дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності) кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження. Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі [натовпі] (Ю. Опільський).

дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності) кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження. Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі [натовпі] (Ю. Опільський).

дово́дити / довести́ до кра́ю (до кінця́) що. Завершувати яку-небудь справу. — За що не візьметься [Лошаков], то вже доведе його до краю (Панас Мирний); Коли .. я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця (О. Довженко). дово́дити кра́ю. Старий каже: “Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити” (Т. Шевченко). довести́ кіне́ць. Куди його [Кармеля] послати, то найде дорогу, за що візьметься, усьому кінець доведе (Марко Вовчок).

дово́дити / довести́ до ла́ду́ що і без додатка. 1. Справлятися з чим-небудь, виконувати, робити щось на належному рівні. — Ой, помру, Давиде, а ти перебирайся на мій ґрунт, доводь його до ладу (М. Стельмах); — Бачте,— казав .. Василь Іванович ..— смієтеся .. А я знаю, що ні один із вас не доведе до ладу задачу (С. Васильченко);  — Посіяти [кукурудзи] треба стільки, скільки вони [колгоспники] зможуть довести до ладу (Ю. Мушкетик).

2. Завершувати що-небудь. — Ото, моє серце, гарну невісточку матиму, коли дасть Господь милосердний довести діло до ладу,— заговорила Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); Вона [Мотря] обіцяла побалакати з Явдохою, але не скоріш як у неділю, бо тепер .. заходилась коло мазання — треба ж довести його до ладу (М. Коцюбинський).

дово́дити / довести́ до літ кого. Виховувати, ростити кого-небудь до повноліття (про дітей). Дядина .. мене, сироту, до літ довела (Ганна Барвінок).

дово́дити / довести́ до пуття́. 1. що. Здійснювати якусь роботу на належному рівні до її повного завершення. Кидався [управитель] робити двадцять справ і хоч не все доводив до пуття, проте створював враження страшенної занятості (С. Добровольський); Тато приносить йоржів та окунів, чистить сам на тертушці, а мати доводить усе до пуття (Є. Гуцало); Дід Харко роздав більшу частину пасіки по колгоспних дворищах, кожного вулика сам довів до пуття (Ю. Яновський).

2. кого. Ростити, виховуючи кого-небудь; допомагати комусь досягти певного становища в суспільстві. Зоставшись удовою, вона [Зінька] сама хазяйнувала не згірше свого чоловіка, довела до пуття дітей, вже оженила старших .. синів.., поставила кожному нову хату (І. Нечуй-Левицький); Добрий був з діда різьбяр. Своє вміння він потроху передавав улюбленцеві Борису Ганущакові, якого виховав та до пуття довів (Л. Дмитерко).

дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду). 1. кого і без додатка. Виховувати, ростити (про дітей). — Щоб вам [Галі і Чіпці], мої рідні, щасливо вік звікувати та своїх діток до розуму довести! (Панас Мирний); Тепла хвиля підмиває серце матері, як вода калину, щасливою сльозою очі криються: усіх же вигодувала та виняньчила та й до розуму довела (Григорій Тютюнник); Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів (Укр.. присл..); Няньчить її й доглядає [ненька].., Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський).

2. що. Здійснювати, успішно виконувати що-небудь, справлятися з чимсь. — Багацько таких, що на готовеньке зазіхають, та мало таких, що до ума що-небудь доводять (Л. Яновська); — Позичити [насіння] не штука,— відповів голова,— та дивіться, щоб до ума довели (М. Рудь).

3. кого. Наставляти, повчати кого-небудь. Параска ще довго корила хатніх, до ума доводила невістку (К. Гордієнко).

дово́дити / довести́ до ру́чки. 1. що. Занедбувати, занехаювати що-небудь. Тваринництво в господарстві довели до ручки (З усн. мови).

2. кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження, незадоволення і т. ін. — Знають же добре, кляті, що по-їхньому ніколи не вийде, що буде так, як загальні збори постановили, .. а от .. доводять бригадира до ручки (В. Кучер).

дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду). 1. кого і без додатка. Виховувати, ростити (про дітей). — Щоб вам [Галі і Чіпці], мої рідні, щасливо вік звікувати та своїх діток до розуму довести! (Панас Мирний); Тепла хвиля підмиває серце матері, як вода калину, щасливою сльозою очі криються: усіх же вигодувала та виняньчила та й до розуму довела (Григорій Тютюнник); Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів (Укр.. присл..); Няньчить її й доглядає [ненька].., Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський).

2. що. Здійснювати, успішно виконувати що-небудь, справлятися з чимсь. — Багацько таких, що на готовеньке зазіхають, та мало таких, що до ума що-небудь доводять (Л. Яновська); — Позичити [насіння] не штука,— відповів голова,— та дивіться, щоб до ума довели (М. Рудь).

3. кого. Наставляти, повчати кого-небудь. Параска ще довго корила хатніх, до ума доводила невістку (К. Гордієнко).

дово́дити / довести́ до кра́ю (до кінця́) що. Завершувати яку-небудь справу. — За що не візьметься [Лошаков], то вже доведе його до краю (Панас Мирний); Коли .. я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця (О. Довженко). дово́дити кра́ю. Старий каже: “Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити” (Т. Шевченко). довести́ кіне́ць. Куди його [Кармеля] послати, то найде дорогу, за що візьметься, усьому кінець доведе (Марко Вовчок).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є [чоловік], то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є [чоловік], то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є [чоловік], то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є [чоловік], то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

не дово́дити / не довести́ до добра́ кого і без додатка. 1. Бути, ставати причиною чиїх-небудь невдач, неприємностей. Баловство [пустощі] ніколи до добра не доводить (Укр.. присл..); [Хуса:] Сабіно! Гей, не будь така лукава! Не доведе тебе се до добра (Леся Українка); Супрун повчає: — Пропадеш, хлопче, як потягнешся за совістю свого тата. Не доведе він тебе до добра. Маму, маму свою слухай (М. Стельмах).

2. Не впорядковувати щось, не завершувати чого-небудь. не дове́дений до добра́. Колгосп .. у великім боргу перед колгоспниками. Що вродило, і те до добра не доведене (М. Рудь).