довершувати 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дове́ршувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дове́ршуймо
2 особа дове́ршуй дове́ршуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дове́ршуватиму дове́ршуватимемо, дове́ршуватимем
2 особа дове́ршуватимеш дове́ршуватимете
3 особа дове́ршуватиме дове́ршуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дове́ршую дове́ршуємо, дове́ршуєм
2 особа дове́ршуєш дове́ршуєте
3 особа дове́ршує дове́ршують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дове́ршуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дове́ршував дове́ршували
жін. р. дове́ршувала
сер. р. дове́ршувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
дове́ршуваний
Безособова форма
дове́ршувано
Дієприслівник
дове́ршувавши

Словник синонімів

ВИКО́НУВАТИ (проводити в життя певне завдання, доручення, наказ, задум і т. ін.), ЗДІ́ЙСНЮВАТИ, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ, ДОВЕ́РШУВАТИуроч.;ВІДБУВА́ТИ (перев. обов’язки, повинності); НЕСТИ́ (перев. військову службу); ВИРОБЛЯ́ТИ (певну кількість роботи). - Док.: ви́конати, здійсни́ти, реалізува́ти, вті́лити, доверши́ти, відбу́ти, ви́робити, ви́тягтирозм.ви́тягнути розм.Він чітко виконував усі накази й команди коло гармат (В. Кучер); Лишившись сама, Шаукен відчула себе повновладною господинею й почала потроху здійснювати свої таємні плани (З. Тулуб); [Огнєв:] Я пропоную реалізувати цю операцію (О. Корнійчук); Треба тільки врахувати, як практично втілити цікаві домисли Нерчина (Н. Рибак); - Де ж ти бачив, щоби хто на світі довершив якого.. діла без упертості..? (І. Франко); Ярослава покликано відбувати військову службу (П. Колесник); - Неси, Максиме, службу справно, - сказав Карагач (М. Зарудний); Записав бригадир, скільки хто за сьогодні виробив (А. Головко); Окремі бригади можуть брати такі зобов’язання, але цех такого плану не витягне (В. Собко). - Пор. 1. зді́йснювати.
ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИрозм., ПОРІШИ́ТИрозм.,УКІНЧИ́ТИдіал.;ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). - Недок.: закі́нчувати, кінча́ти, скінча́ти, докі́нчувати, заве́ршувати, дове́ршувати, виве́ршувати, викі́нчувати. Він саме закінчив свої астрономічні спостереження, коли знов знявся свіжий вітер (З. Тулуб); Сими днями кінчаю друге оповідання (М. Коцюбинський); Я власне сими днями скінчила одну свою повість (Леся Українка); Пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку (Г. Квітка-Основ’яненко); На ранок Хмельницький докінчив розгром. Рештки шляхти відкотилися до Львова (Я. Качура); "Яструбок" [літак] мертво падав, завершивши героїчним подвигом свій переможний повітряний бій (Ю. Яновський); Щорс, незважаючи на стомленість дивізії, зразу ж рушив на Київ, щоб не дати грабіжникам довершити свою ганебну справу (О. Довженко); "Двадцятирічка" [колгосп].. вирішила вивершити хлібопоставки в серпні (Остап Вишня); - Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Т. Шевченко); Цієї зими пізно порішили з молотьбою (Л. Смілянський).

Словник антонімів

ПОЧИНАТИ ЗАКІНЧУВАТИ
Приступати до якої-н. дії, братися за яку-н. справу, розпочинати, (у спорті) стартувати. Доводити що-н. до кінця, завершувати, довершувати, (у спорті) фінішувати.
Починати ~  закінчувати боротьбу, будівництво, вивчення чого-н., війну, гру, доповідь, дослідження, екзамен, жнива, життя, заняття, збори, курси, мітинги, наступ, організацію чого-н., оранку, переговори, читання, уроки; боротися, будувати, вивчати що-н., відвідувати, грати, орати, писати, сміятися, читати, шити; завтра, 5 червня, цього року, у понеділок; акуратно, безуспішно, вдало, відразу, впевнено, гаряче, голосно, від душі, захоплено, із зусиллям, легко, моментально, офіційно, пристрасно, раптом, успішно, фальшиво, швидко. Починати привітанням ~  закінчувати прощанням.
Одне кінчати, друге починати - говорити безладно, перескакуючи з одного на інше.
Відкрити вогонь по беззбройному парламентеру - так могли вчинити тільки фашисти. Розбоєм вони починали, разбоєм і кінчали (О. Гончар). За балконом починалося небо, а в кімнаті кінчався світ. Формалізм починається там, де кінчається думка (В. Симоненко).
Починатися //розпочинатися ~ закінчуватися, розпочинати ~ закінчувати; розпочинати ~ довершувати //завершувати, стартувати ~ фінішувати Пор. ще: ПОЧАТКОВИЙ ~ КІНЦЕВИЙ, ПОЧАТОК ~ КІНЕЦЬ, СПОЧАТКУ ~ ПОТІМ