довершити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | доверши́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | доверші́мо, доверші́м | |
| 2 особа | доверши́ | доверші́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | довершу́ | довершимо́, доверши́м |
| 2 особа | доверши́ш | довершите́ |
| 3 особа | доверши́ть | доверша́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | доверши́в | доверши́ли |
| жін.р. | доверши́ла | |
| сер.р. | доверши́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| дове́ршений | ||
| Безособова форма | ||
| дове́ршено | ||
| Дієприслівник | ||
| доверши́вши | ||