доведення 1 значення

-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дове́дення дове́дення
родовий дове́дення дове́день
давальний дове́денню дове́денням
знахідний дове́дення дове́дення
орудний дове́денням дове́деннями
місцевий на/у дове́денні, дове́денню на/у дове́деннях
кличний дове́дення* дове́дення*

Словник антонімів

ДОВОДИТИ СПРОСТОВУВАТИ
Підтверджувати фактами, доказами істинність, правильність чого-н., доказувати, аргументувати. Доводити помилковість чого-н., заперечувати, відхиляти.
Доводити ~  спростовувати свої, чиї-н. аргументи, висновки, відкриття, гіпотези, докази, думки, показання, результати робіт, тем, ухвал; свою, чию-н. відданість, невинність, провину, правдивість, неправдивість чиїх-н. документів, дослідів, заходів, заяв, звинувачень, напрямів, показників, поправок, припущень, проблем, пунктів; безапеляційно, без труднощів, випадково, впевнено, глибоко, енергійно, раптово, рішуче, спокійно, швидко. Пробувати, старатися, хотіти доводити ~  спростовувати що-н. Доводити групі, колективові, товаришам ~  спростовувати перед групою, перед колективом, перед товаришами.
Доводити можна наявність справедливого і несправедливого, але останнє завжди можна спростувати (З газет).
Доведення ~спростування, доведений ~спростований, аргументувати ~заперечувати Пор. ще: СТВЕРДЖУВАТИ ~ ЗАПЕРЕЧУВАТИ