ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙпідсил.,ВИСОЧЕ́ННИЙпідсил., ПРЕВИСО́КИЙпідсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙпідсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ[РОСЛЯ́ВИЙ]розм.,ДО́ВГИЙрозм.,ДОВЖЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙпідсил. розм.;МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙпідсил. рідше (також кремезний); ДОВГОВ’Я́ЗИЙрозм.,ДОВГОТЕЛЕ́СИЙрозм. (високий, незграбний і худий). Висока та струнка молодиця вибігла їх провести (Панас Мирний); Він був височезний і широкоплечий (О. Донченко); Я підвів голову вгору й побачив над собою височенного генерала (Л. Смілянський); Та й справді це був молодець! Рослий, стрункий, кріпкий і на руку, і на ногу (Г. Хоткевич); У батька вдався [Артем] - рослявий і на лиці змужнів (А. Головко); Ніяк не могла уявити собі [Раїса], що той.. довгий семінарист носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); В кімнату помалу всунулась довжелезна постать (С. Васильченко); Монументальна його [діда] постать.. ступає на веранду (С. Васильченко); Довгов’язий німецький офіцер, з сухим носом стояв уже за столом (П. Панч); Перед ним стояв уже не довготелесий і незграбний Андрійко, а змужнілий, міцний, з блискучими очима повстанець (П. Панч).