довгий 2

-1-
іменник чоловічого роду
(острів у Чорному морі)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний До́вгий  
родовий До́вгого  
давальний До́вгому  
знахідний До́вгий  
орудний До́вгим  
місцевий на/у До́вгому  
кличний До́вгий  
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний до́вгий до́вга до́вге до́вгі
родовий до́вгого до́вгої до́вгого до́вгих
давальний до́вгому до́вгій до́вгому до́вгим
знахідний до́вгий, до́вгого до́вгу до́вге до́вгі, до́вгих
орудний до́вгим до́вгою до́вгим до́вгими
місцевий на/у до́вгому, до́вгім на/у до́вгій на/у до́вгому, до́вгім на/у до́вгих

Словник синонімів

ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙпідсил.,ВИСОЧЕ́ННИЙпідсил., ПРЕВИСО́КИЙпідсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙпідсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ[РОСЛЯ́ВИЙ]розм.,ДО́ВГИЙрозм.,ДОВЖЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙпідсил. розм.;МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙпідсил. рідше (також кремезний); ДОВГОВ’Я́ЗИЙрозм.,ДОВГОТЕЛЕ́СИЙрозм. (високий, незграбний і худий). Висока та струнка молодиця вибігла їх провести (Панас Мирний); Він був височезний і широкоплечий (О. Донченко); Я підвів голову вгору й побачив над собою височенного генерала (Л. Смілянський); Та й справді це був молодець! Рослий, стрункий, кріпкий і на руку, і на ногу (Г. Хоткевич); У батька вдався [Артем] - рослявий і на лиці змужнів (А. Головко); Ніяк не могла уявити собі [Раїса], що той.. довгий семінарист носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); В кімнату помалу всунулась довжелезна постать (С. Васильченко); Монументальна його [діда] постать.. ступає на веранду (С. Васильченко); Довгов’язий німецький офіцер, з сухим носом стояв уже за столом (П. Панч); Перед ним стояв уже не довготелесий і незграбний Андрійко, а змужнілий, міцний, з блискучими очима повстанець (П. Панч).
ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ПРЕДО́ВГИЙпідсил. розм.;ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙрозм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙрозм., ДОДІ́ЛЬНИЙрозм., ДО П’ЯТ[АЖ СА́МИХ П’ЯТ]розм., ПО П’Я́ТИ[АЖ СА́МІ П’Я́ТИ]розм. (перев. про одяг - до самої землі). Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (І. Нечуй-Левицький); Колодязь був глибоченний, з довжелезним журавлем (Л. Дмитерко); Свити в мене катма!.. вибиратиму довженну та широку... (Г. Квітка-Основ’яненко); Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом (І. Франко); Галіфе, правда, трохи довгуваті. Але то не біда. Можна підкоротити (Григорій Тютюнник); Тонкі уста, довгенький носик і лагідні сірі очі мали наче журливий вигляд (Олена Пчілка); Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (А. Свидницький); Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних, тонких, наче золотом вигаптуваних, та дванадцять розхожих (Ганна Барвінок); У дворі просувається якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п’ят свитині (Г. Хоткевич).
ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙрозм.,ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ[БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ], ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙрозм.,ПРОТЯЖНИЙдіал.,ТРИВКИ́Йрідко;ОБЛО́ЖНИЙ[ОБЛІ́ЖНИЙ]розм. (про дощ, сніг). А їх розмови часом були досить тривалі (Л. Смілянський); Люди слебезували про їх довгі гулянки удвох поза городом (Панас Мирний); Друзі дивляться малюнки довго, уважно. Але довгеньке мовчання. Тривога чи непевність (Т. Масенко); Хліб засихає в полі, спалений довготривалою спекою (П. Колесник); Він збирався в довгочасний політ (М. Трублаїні); За своє довговічне існування Києву доводилося не раз боронитись і бути дощенту зруйнованим (П. Панч); Остап завтра їде в довготермінову відпустку (В. Козаченко); Довгострокова угода; Довгострокові прогнози; Лине нескінченна пісня над степом (А. Хижняк); Сі години безконечні! Кожна з них - замерзла вічність (Леся Українка); До темряви й до реального стану повертала його ломота в костях від безкінечного сидіння (І. Багряний); Наганяли на неї хворощі затяжні осінні дощі (П. Загребельний); Сидять [солдати] купами вподовж усього ешелону, навпроти своїх вагонів, ведуть тягучі розмови (О. Гончар); Яким не міг винести того погляду і спустив униз очі. Заморочений гуком голосів і новими враженнями, черв’як сильно завертівся десь під самим серцем і викликав протяжний, довгий біль (Н. Кобринська); А за вікном січе і січе дощ. Це вже почались, певно, обложні (І. Цюпа).

Словник антонімів

ДОВГИЙ КОРОТКИЙ
Який має велику довжину, предовгий, (про час) тривалий, довгочасний. Який має невелику довжину, недовгий, куций, (про час) короткочасний.
Довгий, а, е ~  короткий, а, е алея, боротьба, будинок, вечір, відстань, вікно, година, двір, день, дистанція, доповідь, дорога, дошка, зал, збори, кімната, коридор, коса, листок, нитка, обговорення, острів, парк, паркан, передбачування, поле, полиця, поліно, рік, розправа, рукав, стіл, стіна, сукно, урок, хвіст, час, шнурок. Довгі ~  короткі збори, коси, ночі, штани. Винятково, досить, небувало, незвичайно, особливо довгий ~  короткий.
Довга пісня - те, що займає великий проміжок часу, чого не можна швидко зробити, виконати, розповісти ~  Справа коротка - справа, що вирішується швидко.
З панами не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть, як короткий, то витягнуть. Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий (Народні прислів’я). У голуба... шийка горда, не довга й не коротка, спина ввігнута, хвіст трубою (В. Винниченко).
Довжина ~короткість, довгенький ~коротенький, довго ~коротко, довгочасний ~короткочасний, тривалий ~короткочасний // недовгий, тривалість ~короткочасність

Словник фразеологізмів

до́вга пі́сня. Те, що вимагає багато часу для завершення, здійснення, розповіді і т. ін. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня,— жваво заговорила Вутанька (О. Гончар); Коли він напише її [дисертацію], коли захистить. Кандидатський мінімум, аспірантура… Довга, дуже довга пісня! (М. Рудь).

до́вгий карбо́ванець. Великий і легкий заробіток. — У своїх, значить, набридло, до чужих повієтесь? В татарщину за довгим карбованцем? (О. Гончар); І язик не повертається звинувачувати всіх у тому, що женуться за довгим карбованцем (З газети).

до́вгий язи́к. 1. у кого. Хто-небудь дуже балакучий, любить пліткувати, говорити багато зайвого, неправдивого. В жінок, знає світ, дуже довгий язик (Укр. поети-романтики..); — В тебе розум добрий, та язик дуже довгий (І. Нечуй-Левицький); — Що тобі люди про мене говорять,— бо знаю, що в людей язики довгі,— то ти не вір тому (І. Франко).

2. Балакучість, невміння мовчати, стримуватися від зайвих розмов, вигадок, участі в пересудах і т. ін. Я бачив, що моя розповідь схвилювала її, і жорстоко картав себе за довгий язик (М. Трублаїні); — Все може бути,— погоджується дідусь.— Іноді навіть за довгий язик буває сяка-така нарізка на іншому місці (М. Стельмах); Він [лицар] своїм язиком довгим руйнував ворожі міста… (Леся Українка).

до́вгі ру́ки в кого. Хто-небудь зазіхає на чуже, може вкрасти, привласнити що-небудь. — Тобі вистачить місця в степу, Макзум, і мені досить. А генералам.., баям — мало. Ненажерливі вони, в них руки довгі (О. Десняк); Світ такий, що у рота пальця не клади. Нікому. Бо відкусить. А ти не чекай, вкуси перший. Хто перший кусає, тому легше прожити. У кого зуби. І руки. Довгі руки (В. Дрозд).

з простя́гнутою ру́кою, зі сл. ходи́ти, стоя́ти. Жебракуючи, просячи що-небудь. Аспазія вийшла до столу з червоними очима, .. На Гайсина дивилася такими благальними очима, наче вона стояла під церквою з простягнутою рукою (П. Панч); Тисячі колгоспів і радгоспів по вуха позалазили в борги, звикли ходити з простягнутою рукою до банку (З газети). з до́вгою руко́ю. От же був я багатий, а тепер що? З довгою рукою ходжу, в людей прошу, а колись і я людям наділяв, колись і в мене засіки тріщали, та все загуло!.. (О. Кониський).

ма́ти до́вгого язика́ (до́вгий язи́к), зневажл. Не стримуватися у розмовах, говорити багато зайвого, розголошувати таємниці. [Золотницький:] Ти скажи спершу, чи довгого язика маєш? [Яким:] Як до чого. До таємниць — короткого (Б. Грінченко); — Вона ж лепетлива і сама ж таки рознесе по сусідах недобру славу про мене.. Нехай лепече язиком, коли довгий язик має (І.Нечуй-Левицький).

ма́ти до́вгі ву́ха, жарт. Уміти дізнаватися, довідуватися про що-небудь маловідоме, приховуване, таємне і т. ін. [Другий голос:] Що ж ти там почуєш? [Третій голос:] Він має довгі вуха, не журіться (Леся Українка).

ма́ти до́вгі ру́ки. Привласнювати, брати чуже, зазіхати на чуже. Мав довгі руки, а тому й попав на лаву підсудних (З газети).

ма́ти до́вгого язика́ (до́вгий язи́к), зневажл. Не стримуватися у розмовах, говорити багато зайвого, розголошувати таємниці. [Золотницький:] Ти скажи спершу, чи довгого язика маєш? [Яким:] Як до чого. До таємниць — короткого (Б. Грінченко); — Вона ж лепетлива і сама ж таки рознесе по сусідах недобру славу про мене.. Нехай лепече язиком, коли довгий язик має (І.Нечуй-Левицький).

-2-
прикметник

    Словник відмінків

    відмінок однина множина
    називний До́вгий  
    родовий До́вгого  
    давальний До́вгому  
    знахідний До́вгий  
    орудний До́вгим  
    місцевий на/у До́вгому  
    кличний До́вгий  
    відмінок однина множина
    чол. р. жін. р. сер. р.
    називний до́вгий до́вга до́вге до́вгі
    родовий до́вгого до́вгої до́вгого до́вгих
    давальний до́вгому до́вгій до́вгому до́вгим
    знахідний до́вгий, до́вгого до́вгу до́вге до́вгі, до́вгих
    орудний до́вгим до́вгою до́вгим до́вгими
    місцевий на/у до́вгому, до́вгім на/у до́вгій на/у до́вгому, до́вгім на/у до́вгих

    Словник синонімів

    ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙпідсил.,ВИСОЧЕ́ННИЙпідсил., ПРЕВИСО́КИЙпідсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙпідсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ[РОСЛЯ́ВИЙ]розм.,ДО́ВГИЙрозм.,ДОВЖЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙпідсил. розм.;МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙпідсил. рідше (також кремезний); ДОВГОВ’Я́ЗИЙрозм.,ДОВГОТЕЛЕ́СИЙрозм. (високий, незграбний і худий). Висока та струнка молодиця вибігла їх провести (Панас Мирний); Він був височезний і широкоплечий (О. Донченко); Я підвів голову вгору й побачив над собою височенного генерала (Л. Смілянський); Та й справді це був молодець! Рослий, стрункий, кріпкий і на руку, і на ногу (Г. Хоткевич); У батька вдався [Артем] - рослявий і на лиці змужнів (А. Головко); Ніяк не могла уявити собі [Раїса], що той.. довгий семінарист носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); В кімнату помалу всунулась довжелезна постать (С. Васильченко); Монументальна його [діда] постать.. ступає на веранду (С. Васильченко); Довгов’язий німецький офіцер, з сухим носом стояв уже за столом (П. Панч); Перед ним стояв уже не довготелесий і незграбний Андрійко, а змужнілий, міцний, з блискучими очима повстанець (П. Панч).
    ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ПРЕДО́ВГИЙпідсил. розм.;ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙрозм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙрозм., ДОДІ́ЛЬНИЙрозм., ДО П’ЯТ[АЖ СА́МИХ П’ЯТ]розм., ПО П’Я́ТИ[АЖ СА́МІ П’Я́ТИ]розм. (перев. про одяг - до самої землі). Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (І. Нечуй-Левицький); Колодязь був глибоченний, з довжелезним журавлем (Л. Дмитерко); Свити в мене катма!.. вибиратиму довженну та широку... (Г. Квітка-Основ’яненко); Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом (І. Франко); Галіфе, правда, трохи довгуваті. Але то не біда. Можна підкоротити (Григорій Тютюнник); Тонкі уста, довгенький носик і лагідні сірі очі мали наче журливий вигляд (Олена Пчілка); Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (А. Свидницький); Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних, тонких, наче золотом вигаптуваних, та дванадцять розхожих (Ганна Барвінок); У дворі просувається якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п’ят свитині (Г. Хоткевич).
    ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙрозм.,ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ[БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ], ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙрозм.,ПРОТЯЖНИЙдіал.,ТРИВКИ́Йрідко;ОБЛО́ЖНИЙ[ОБЛІ́ЖНИЙ]розм. (про дощ, сніг). А їх розмови часом були досить тривалі (Л. Смілянський); Люди слебезували про їх довгі гулянки удвох поза городом (Панас Мирний); Друзі дивляться малюнки довго, уважно. Але довгеньке мовчання. Тривога чи непевність (Т. Масенко); Хліб засихає в полі, спалений довготривалою спекою (П. Колесник); Він збирався в довгочасний політ (М. Трублаїні); За своє довговічне існування Києву доводилося не раз боронитись і бути дощенту зруйнованим (П. Панч); Остап завтра їде в довготермінову відпустку (В. Козаченко); Довгострокова угода; Довгострокові прогнози; Лине нескінченна пісня над степом (А. Хижняк); Сі години безконечні! Кожна з них - замерзла вічність (Леся Українка); До темряви й до реального стану повертала його ломота в костях від безкінечного сидіння (І. Багряний); Наганяли на неї хворощі затяжні осінні дощі (П. Загребельний); Сидять [солдати] купами вподовж усього ешелону, навпроти своїх вагонів, ведуть тягучі розмови (О. Гончар); Яким не міг винести того погляду і спустив униз очі. Заморочений гуком голосів і новими враженнями, черв’як сильно завертівся десь під самим серцем і викликав протяжний, довгий біль (Н. Кобринська); А за вікном січе і січе дощ. Це вже почались, певно, обложні (І. Цюпа).

    Словник антонімів

    ДОВГИЙ КОРОТКИЙ
    Який має велику довжину, предовгий, (про час) тривалий, довгочасний. Який має невелику довжину, недовгий, куций, (про час) короткочасний.
    Довгий, а, е ~  короткий, а, е алея, боротьба, будинок, вечір, відстань, вікно, година, двір, день, дистанція, доповідь, дорога, дошка, зал, збори, кімната, коридор, коса, листок, нитка, обговорення, острів, парк, паркан, передбачування, поле, полиця, поліно, рік, розправа, рукав, стіл, стіна, сукно, урок, хвіст, час, шнурок. Довгі ~  короткі збори, коси, ночі, штани. Винятково, досить, небувало, незвичайно, особливо довгий ~  короткий.
    Довга пісня - те, що займає великий проміжок часу, чого не можна швидко зробити, виконати, розповісти ~  Справа коротка - справа, що вирішується швидко.
    З панами не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть, як короткий, то витягнуть. Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий (Народні прислів’я). У голуба... шийка горда, не довга й не коротка, спина ввігнута, хвіст трубою (В. Винниченко).
    Довжина ~короткість, довгенький ~коротенький, довго ~коротко, довгочасний ~короткочасний, тривалий ~короткочасний // недовгий, тривалість ~короткочасність

    Словник фразеологізмів

    до́вга пі́сня. Те, що вимагає багато часу для завершення, здійснення, розповіді і т. ін. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня,— жваво заговорила Вутанька (О. Гончар); Коли він напише її [дисертацію], коли захистить. Кандидатський мінімум, аспірантура… Довга, дуже довга пісня! (М. Рудь).

    до́вгий карбо́ванець. Великий і легкий заробіток. — У своїх, значить, набридло, до чужих повієтесь? В татарщину за довгим карбованцем? (О. Гончар); І язик не повертається звинувачувати всіх у тому, що женуться за довгим карбованцем (З газети).

    до́вгий язи́к. 1. у кого. Хто-небудь дуже балакучий, любить пліткувати, говорити багато зайвого, неправдивого. В жінок, знає світ, дуже довгий язик (Укр. поети-романтики..); — В тебе розум добрий, та язик дуже довгий (І. Нечуй-Левицький); — Що тобі люди про мене говорять,— бо знаю, що в людей язики довгі,— то ти не вір тому (І. Франко).

    2. Балакучість, невміння мовчати, стримуватися від зайвих розмов, вигадок, участі в пересудах і т. ін. Я бачив, що моя розповідь схвилювала її, і жорстоко картав себе за довгий язик (М. Трублаїні); — Все може бути,— погоджується дідусь.— Іноді навіть за довгий язик буває сяка-така нарізка на іншому місці (М. Стельмах); Він [лицар] своїм язиком довгим руйнував ворожі міста… (Леся Українка).

    до́вгі ру́ки в кого. Хто-небудь зазіхає на чуже, може вкрасти, привласнити що-небудь. — Тобі вистачить місця в степу, Макзум, і мені досить. А генералам.., баям — мало. Ненажерливі вони, в них руки довгі (О. Десняк); Світ такий, що у рота пальця не клади. Нікому. Бо відкусить. А ти не чекай, вкуси перший. Хто перший кусає, тому легше прожити. У кого зуби. І руки. Довгі руки (В. Дрозд).

    з простя́гнутою ру́кою, зі сл. ходи́ти, стоя́ти. Жебракуючи, просячи що-небудь. Аспазія вийшла до столу з червоними очима, .. На Гайсина дивилася такими благальними очима, наче вона стояла під церквою з простягнутою рукою (П. Панч); Тисячі колгоспів і радгоспів по вуха позалазили в борги, звикли ходити з простягнутою рукою до банку (З газети). з до́вгою руко́ю. От же був я багатий, а тепер що? З довгою рукою ходжу, в людей прошу, а колись і я людям наділяв, колись і в мене засіки тріщали, та все загуло!.. (О. Кониський).

    ма́ти до́вгого язика́ (до́вгий язи́к), зневажл. Не стримуватися у розмовах, говорити багато зайвого, розголошувати таємниці. [Золотницький:] Ти скажи спершу, чи довгого язика маєш? [Яким:] Як до чого. До таємниць — короткого (Б. Грінченко); — Вона ж лепетлива і сама ж таки рознесе по сусідах недобру славу про мене.. Нехай лепече язиком, коли довгий язик має (І.Нечуй-Левицький).

    ма́ти до́вгі ву́ха, жарт. Уміти дізнаватися, довідуватися про що-небудь маловідоме, приховуване, таємне і т. ін. [Другий голос:] Що ж ти там почуєш? [Третій голос:] Він має довгі вуха, не журіться (Леся Українка).

    ма́ти до́вгі ру́ки. Привласнювати, брати чуже, зазіхати на чуже. Мав довгі руки, а тому й попав на лаву підсудних (З газети).

    ма́ти до́вгого язика́ (до́вгий язи́к), зневажл. Не стримуватися у розмовах, говорити багато зайвого, розголошувати таємниці. [Золотницький:] Ти скажи спершу, чи довгого язика маєш? [Яким:] Як до чого. До таємниць — короткого (Б. Грінченко); — Вона ж лепетлива і сама ж таки рознесе по сусідах недобру славу про мене.. Нехай лепече язиком, коли довгий язик має (І.Нечуй-Левицький).