ДО́ВГО (тривалий час), ЧИМА́ЛО, ЧИМА́ЛУ́ ГОДИ́НУ, ЧИМА́ЛИ́Й ЧАС, ВСЕ[УСЕ́]розм., ДОВГЕ́НЬКОрозм.; ПОДО́ВГУ (щоразу). - Чогось довго нашої дівки нема, - Олена ставить на стіл вечерю, заглядає у вікно. - Таки довгенько. (М. Стельмах); Я чимало прожив на світі. Що й казати - солідний вік (Л. Дмитерко); Почали судити Кармеля і судили його чималий час (Марко Вовчок); Вже надворі сутеніло, вже й череда прибігла з поля, а гості все сиділи, балакали та попивали варенуху (І. Нечуй-Левицький); В кімнаті для приїжджих ночами подовгу горіло світло (Ю. Шовкопляс).