ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДОВЖЕ́ЗНИЙпідсил. розм.,ПРЕДО́ВГИЙпідсил. розм.;ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙрозм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙрозм., ДОДІ́ЛЬНИЙрозм., ДО П’ЯТ[АЖ СА́МИХ П’ЯТ]розм., ПО П’Я́ТИ[АЖ СА́МІ П’Я́ТИ]розм. (перев. про одяг - до самої землі). Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (І. Нечуй-Левицький); Колодязь був глибоченний, з довжелезним журавлем (Л. Дмитерко); Свити в мене катма!.. вибиратиму довженну та широку... (Г. Квітка-Основ’яненко); Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом (І. Франко); Галіфе, правда, трохи довгуваті. Але то не біда. Можна підкоротити (Григорій Тютюнник); Тонкі уста, довгенький носик і лагідні сірі очі мали наче журливий вигляд (Олена Пчілка); Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (А. Свидницький); Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних, тонких, наче золотом вигаптуваних, та дванадцять розхожих (Ганна Барвінок); У дворі просувається якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п’ят свитині (Г. Хоткевич).

ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙрозм.,ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ[БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ], ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙрозм.,ПРОТЯЖНИЙдіал.,ТРИВКИ́Йрідко;ОБЛО́ЖНИЙ[ОБЛІ́ЖНИЙ]розм. (про дощ, сніг). А їх розмови часом були досить тривалі (Л. Смілянський); Люди слебезували про їх довгі гулянки удвох поза городом (Панас Мирний); Друзі дивляться малюнки довго, уважно. Але довгеньке мовчання. Тривога чи непевність (Т. Масенко); Хліб засихає в полі, спалений довготривалою спекою (П. Колесник); Він збирався в довгочасний політ (М. Трублаїні); За своє довговічне існування Києву доводилося не раз боронитись і бути дощенту зруйнованим (П. Панч); Остап завтра їде в довготермінову відпустку (В. Козаченко); Довгострокова угода; Довгострокові прогнози; Лине нескінченна пісня над степом (А. Хижняк); Сі години безконечні! Кожна з них - замерзла вічність (Леся Українка); До темряви й до реального стану повертала його ломота в костях від безкінечного сидіння (І. Багряний); Наганяли на неї хворощі затяжні осінні дощі (П. Загребельний); Сидять [солдати] купами вподовж усього ешелону, навпроти своїх вагонів, ведуть тягучі розмови (О. Гончар); Яким не міг винести того погляду і спустив униз очі. Заморочений гуком голосів і новими враженнями, черв’як сильно завертівся десь під самим серцем і викликав протяжний, довгий біль (Н. Кобринська); А за вікном січе і січе дощ. Це вже почались, певно, обложні (І. Цюпа).