довбешка 1 значень

-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний довбе́шка довбе́шки
родовий довбе́шки довбе́шок
давальний довбе́шці довбе́шкам
знахідний довбе́шку довбе́шки
орудний довбе́шкою довбе́шками
місцевий на/у довбе́шці на/у довбе́шках
кличний довбе́шко* довбе́шки*

Словник синонімів

ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБрозм., КАЗА́Нірон., жарт.,МАКІ́ТРАірон.,МАКОТИ́РЯірон.,ДОВБЕ́ШКАзневажл.,КУ́МПОЛзневажл., ГЛАВА́уроч., заст.,ГИ́РЯдіал., зневажл. [Катерина:] Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Об його казан шаблі ламались, а не то що дрючок (О. Корнійчук); Брати на панщину ходли, Поки лоби їмпоголили! (Т. Шевченко); - Для чого у тебе макітра на плечах? (І. Волошин); Полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... (Панас Мирний); - Хіба вам що втовчеш у дурну довбешку!.. (Б. Грінченко); - От бачиш, який ти став гарячий, -примирливо заговорив майстер. - Ще, чого доброго, по кумполу цюкнеш (М. Ю. Тарновський); Тут важко старенький зітхнувши, На груди главу опустив (І. Манжура); Помацай гирю лиш:.. На тім’ї здоровецький пліш! (П. Гулак-Артемовський).
ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯрозм.,ТУПА́Крозм.,НЕДОТЕ́ПАрозм.,НЕТЯ́МАрозм.,НЕДО́У́МОКрозм.,НЕДО́У́Мрозм.рідше,ДУРИ́ЛОрозм.,ДУ́РНИКрозм.,ДУРНИ́ЛОрозм.,ТУМА́Нрозм.,КЕПрозм.,ТОВКА́Чрозм.,ПРОСТОРІ́КАрозм.,ЙО́ЛОПлайл.,БЕ́ВЗЕНЬлайл.,БЕВЗЬлайл.,ІДІО́Тлайл.,КРЕТИ́Нлайл.,БО́ВДУРлайл.,БЛА́ЗЕНЬлайл.,БЛАЗНЮ́Клайл.,БОВВА́Нлайл.,ДО́ВБНЯлайл.,ДОВБЕ́ШКАлайл.,ДОВБЕ́ХАлайл.,НА́ДОЛО́БЕНЬлайл.,ДУНДУ́Клайл.,БАРА́Нлайл.,ОСЕ́Ллайл.,ШЕЛЕ́ПАлайл.,ГЕВА́Лдіал.,ДУРАНДА́Сдіал.,ДУРБА́Ндіал.,ДУРБА́Сдіал.,ДУРБИ́ЛОдіал.,ШТУРПА́Кдіал.,ЛЕГЕЙДА́діал. - Іноді просто аж кортить відкрити очі тому дурневі і показати йому, який він тяжкий ідіот (Ірина Вільде); Невже він такий недотепа, тупиця, щоб вистоювати годинами в той час, коли інші працюють (І. Цюпа). - Нечулі, обмежені тупаки. Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (З. Тулуб); Нетяма, нічого гаразд не розміркує своїм овечим розумом (І. Нечуй-Левицький); - У нашому повіті немає жодної порядної людини. І розумних теж немає. Якісь недоумки, кретини (П. Кочура); Мудрому наш вік ціни не знає, А всі плоди його недоум пожинає (В. Мисик); - І що ти в голову собі забрав, куди ти мостишся, куди ти лізеш, дурило! (С. Васильченко); Мотика тільки зовні здавався дурником і блазнем. Насправді ж він добре знав, що робив (П. Колесник); - Облиш, бо кину! - аж задрижав Михайлик. - Дурнило! - стиха простогнала Рокса (О. Ільченко); "Певно, інші розумніші від мене. Їм вистачить раз прочитати та й уміють. А я йолоп і туман" (Лесь Мартович); Було б не кпити з Микити, бо Микита й сам кеп (прислів’я); - Та й дурень ти який, як бачу! - На те мені він відказав, - як хочеш, то й тебе, товкачу, Я поведу на той базар (Панас Мирний); - Сова має нам царювати? .. Оте головате опудало, ота криводзьоба просторіка (І. Франко); - Бевзні! нікчемники!.. Пеньки головаті! -закричить на остатку Мирон (Панас Мирний); Коли ж доводилося побороться За любу справу з бевзем тупоумним..- Він був мов кремінь - І перемагав (М. Рильський); Трударів, які насмілювалися критикувати начальство, Андрощук вважав бовдурами (М. Рудь); [Явдоха:] Геть, .. блазнюки, знов чортяка вас понаносила! .. (М. Кропивницький); - З університету вигнали, так він тепер хлопців туманить. - Мовчи, довбня (Григорій Тютюнник); - Ти б тільки подумала собі, порожня довбешко (В. Козаченко); - Це ти? А я думав, знову той Шульженків надолобень ходить ... (Я. Кочура); На просьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук (І. Котляревський); [Нартал:] Чому він їм не наступив на шиї? ото б то дякували!.. Барани! (Леся Українка); Осел ти і більше нічого. Дурень останній (М. Коцюбинський); [Омелько:] Та тут ще лист від панича. [Мартин:] Чого ж ти мовчиш? Давай мерщій, шелепа! (І. Карпенко-Карий); - Ану, гевали, з дороги. Тільки й знаєте зуби скалити та прізвиська давати (Ю. Збанацький); Старий дурандас і собі ув’язався за молодими та одчайдушними (Ю. Смолич); [Мефістофель:] Це що за збан? [Мавпій:] Який ти дурбан! Та це ж казан (переклад М. Лукаша); [Генерал:] Дурбас! Двох слів затямити не можеш! (Я. Мамонтов); Ананію на мить навіть шкода зробилося цього старого дурбила (Ю. Яновський); - Хомутовников - страхіття якесь! Просто опудало, штурпак, і більше нічого! (Олена Пчілка); - Розсудливий батько і сам би сього догадався, що дітям уже пора до школи, а такий легейда, як ти, може потішитися несподіванкою (І. Франко). - Пор. 2. божеві́льний, 3. божеві́льний.
МОЛОТО́К (ручне знаряддя ударної дії - металевий або дерев’яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак),ОБУ́ШО́Крозм.,КЛЕПА́Чдіал.,КЛЕВЕ́ЦЬдіал.;МО́ЛОТ, ОБУ́Х, БАЛДА́розм.,ВЕРШЛЯ́Гзаст. (великих розмірів); ДО́ВБНЯ, ДОВБЕ́ШКА, БА́БА, ТО́ЛОК діал. (великих розмірів, перев. для трамбування). Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза (А. Головко); Дід постукував обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок (З. Тулуб); Хоче він бачити, хто ото співає. Взяв долото, клепач і пролупує стіну (казка); [Д. Жуан:] А ти що думаєш? [Сганарель:] Що я видав вас ковадлом і клевцем, а ще ніколи не бачив ковалем (Леся Українка); Шарпнув лис -. ще гірше стало. Переляканий глядить, Аж з обухом величезним З хати чоловік біжить (І. Франко); [Ганджа:] Хе-хе, була колись така техніка. Один свердло держить, другий балдою його забиває (Ю. Мокрієв); Вершляг хоч склянку розбиває, та штуку з криці вигинає (Є. Гребінка); Тимко Степура зробив гарну довбню - замашну, зручну (О. Донченко); Він, в котрий уже раз, перестругував глину, раніш розмочену й збиту дерев’яною довбешкою, щоб роздрібнити грудки (О. Ільченко); Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі (Словник Б. Грінченка).

Словник фразеологізмів

втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось. — Отаке-о вибухалось прездорове одоробло, а мати повинна втовкмачувати в його дурну макітру, як годиться вестися гречному козакові з добрими людьми! (О. Ільченко).

2. Переконати, запевнити кого-небудь у чомусь. Ну хто їй втовк у голову, що вона має хист артистки? (М. Чабанівський); — Усі ви [мужики] боїтесь тієї лікарні, як чорта, а чого? З’їдять тебе там чи що? Та хіба вам що втовчеш у дурну довбешку! (Б. Грінченко); Попи старанно втовкмачували в голови повстанців, що Острозький дає волю посполитим на козакування (Іван Ле).

втелю́щити у го́лову. — Вам нічого і не втелющиш у голову (Ю. Смолич).

втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось. — Отаке-о вибухалось прездорове одоробло, а мати повинна втовкмачувати в його дурну макітру, як годиться вестися гречному козакові з добрими людьми! (О. Ільченко).

2. Переконати, запевнити кого-небудь у чомусь. Ну хто їй втовк у голову, що вона має хист артистки? (М. Чабанівський); — Усі ви [мужики] боїтесь тієї лікарні, як чорта, а чого? З’їдять тебе там чи що? Та хіба вам що втовчеш у дурну довбешку! (Б. Грінченко); Попи старанно втовкмачували в голови повстанців, що Острозький дає волю посполитим на козакування (Іван Ле).

втелю́щити у го́лову. — Вам нічого і не втелющиш у голову (Ю. Смолич).

втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось. — Отаке-о вибухалось прездорове одоробло, а мати повинна втовкмачувати в його дурну макітру, як годиться вестися гречному козакові з добрими людьми! (О. Ільченко).

2. Переконати, запевнити кого-небудь у чомусь. Ну хто їй втовк у голову, що вона має хист артистки? (М. Чабанівський); — Усі ви [мужики] боїтесь тієї лікарні, як чорта, а чого? З’їдять тебе там чи що? Та хіба вам що втовчеш у дурну довбешку! (Б. Грінченко); Попи старанно втовкмачували в голови повстанців, що Острозький дає волю посполитим на козакування (Іван Ле).

втелю́щити у го́лову. — Вам нічого і не втелющиш у голову (Ю. Смолич).