ДОБРА́ТИСЯ[ДІБРА́ТИСЯрідше] (прибути кудись, часто переборюючи труднощі), ДІСТА́ТИСЯ, ДОБУ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ, ДОБИ́ТИСЯрозм., ДОСТА́ТИСЯрозм., ДОПРА́ВИТИСЯрозм., ДОПА́СТИдіал.;ПРОНИ́КНУТИ, ДОСЯГТИ́[ДОСЯГНУ́ТИ]чого, ОСЯГТИ́[ОСЯГНУ́ТИ]що, чого (у важкодоступне або віддалене місце); ДОТЯГТИ́СЯ[ДОТЯГНУ́ТИСЯ], ДОТЯГТИ́[ДОТЯГНУ́ТИ]розм., ДОЛІ́ЗТИрозм., ДОПОВЗТИ́розм., ДОВОЛОКТИ́СЯрозм., ДОВОЛОЧИ́ТИСЯрозм. рідше,ДОП’Я́СТИСЯ[ДОПНУ́ТИСЯ]розм., ДОВАЛИ́ТИСЯрозм., ДОВОЛОКТИ́ НО́ГИрозм., ДОПХА́ТИСЯрозм., ДОЧА́ПАТИрозм., ДОЧВАЛА́ТИрозм.,ДОЧО́ВГАТИрозм. (поволі, насилу); ДОМА́ЦАТИСЯрозм. (наосліп). - Недок.: добира́тися, дістава́тися, добува́тися, прибива́тися, добива́тися, достава́тися, доправля́тися, проника́ти, досяга́ти, осяга́ти, дотяга́тися[дотя́гуватися], дотяга́ти[дотя́гувати], дола́зити, доповза́ти, доволіка́тися, дова́люватися, доволіка́ти но́ги, дома́цуватися. Бредучи по пояс у снігу попід парканом помацки, в темряві, добрались до першого провулка (А. Головко); Я пройшов через колгоспний сад, перебрів коноплянище і дістався лугу (В. Дрозд); Наморений спекою, натомлений безугавним гудінням дротів, врешті добувся я до ріки (Ю. Мушкетик); Він прибився нарешті до цього дивного суходолу, як Робінзон, рокованийна незвичайні пригоди (В. Підмогильний); [Дід:] Насилу добились: б’є, мете, крутить, щоб ти знав (М. Куліш); Не знав [Чіпка], коли й у село прийшов, як і додому достався... (Панас Мирний); - Ми з Лавриком і самі якось доправимося до батька (І. Вирган); Допали криниці, та боржій, сповнивши відра, додому побрались (Марко Вовчок); Спробуємо проникнути в ще глухіші тайгові сопки. Піднімемось у верхів’я Сіхоте-Аліня (О. Довженко); Нарешті ми досягли берегів Пао. Прекрасна бухта, похилий берег (Ю. Яновський); Максим з козаками досягнув берега і зайняв спуск до переправи (Н. Рибак); Орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини (Я. Щоголів); У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися.. і якось дотягтися до Києва, перемагаючи себе (М. Коцюбинський); Дотягнувшись до води, він упав над нею, став пожадливо, по-собачому хлебтати (О. Гончар); На превелику силу ми дотягли додому (збірник "Народні оповідання"); Поки долізли додому, то й себе не чули, аж у серце кололо (А. Тесленко); Через превелику силу, мов рачки, доповзла [Ївга] до города (Г. Квітка-Основ’яненко); Поки ми з Городка доволоклися на ніч до Тулиголов, то здавалося, що у нас ноги і всі кістки були попереломлювані (І. Франко); Білозерський лісами та яругами пішки доп’явся до Сокиринець (Ф. Бурлака); - А вже коли козаки допнуться корабля, ніколи йому не втекти (П. Панч); Мені дай зараз за роботу, То я приймуся мусовать, Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись (І. Котляревський); А із Криму чоловік Ледве ноги доволік (Т. Шевченко); Вже півні співали вдруге, Як до брами він допхався, Ввесь аж мокрий від натуги (В. Самійленко); - Саме в заметіль вирвався; по коліна у воді, додому насилу дочапав (М. Стельмах); Мокрий як хлющ, я ледве дочвалав крізь водяну запону до хати (Б. Антоненко-Давидович); Дочовгавши аж на світанку до села, пішла [Горленко] зразу ж до Якова Петровича (Є. Кротевич); Хапаючись за палицю, домацалася я якнайшвидшим кроком на двір (О. Кобилянська).