добріти 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив добрі́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   добрі́ймо
2 особа добрі́й добрі́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа добрі́тиму добрі́тимемо, добрі́тимем
2 особа добрі́тимеш добрі́тимете
3 особа добрі́тиме добрі́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа добрі́ю добрі́ємо, добрі́єм
2 особа добрі́єш добрі́єте
3 особа добрі́є добрі́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
добрі́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. добрі́в добрі́ли
жін. р. добрі́ла
сер. р. добрі́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
добрі́вши

Словник синонімів

ДОБРІ́ШАТИ (втрачати попередню суворість, ставати добрішим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІ́ШАТИ, М’Я́КШАТИ, М’Я́КНУТИ, ОБМ’ЯКА́ТИрозм., ДОБРІ́ТИрозм., УЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ[ВЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ]розм. - Док.: подобрі́шати, злагідні́ти, полагідні́ти, полагідні́шати, пом’я́кшати, зм’я́кнути, обм’я́кнути, подобрі́ти, здобрі́ти, уласка́витися[власка́витися]. Старий вояка ніби добрішав на схилі літ, позбавлявся категоричності в судженнях (О. Гончар); - Говори, адвокате, говори! - сказала, трохи лагідніючи і всміхаючись, мати (І. Франко); Птахи вторували дивній мелодії, лагіднішали хижі звірі в барлогах (Р. Іваничук); Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось; сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала (Панас Мирний); Бідний просить, бідний молить, Багач - ні словечка. На остаток ніби зм’якнув (С. Руданський); Гена обм’як, обличчя його розпливлось у сумній, винуватій посмішці (В. Дрозд); Раді́й, добрі́й. Перепочинь від повсякденного, буденного, дрібного (О. Довженко); - Не журись, - вмовляю її, - не журись! Може, ще батько власкавиться - він же тебе жалує (Марко Вовчок).

Словник антонімів

ДОБРИЙ ЗЛИЙ
Який доброзичливо, чуйно, прихильно ставиться до інших, (про людей) хороший, лагідний, добрячий, душевний, сердечний. Який має почуття злоби до інших, (про людей) недобрий, лихий, злобний, (у вищій мірі) злющий, жорстокий.
Добрий, а, е ~  злий, а, е батько, вигляд, вовк, водій, голос, дівчина, дочка, жінка, невістка, погляд, серце, син, хлопець. Добрі ~  злі люди, очі. Добрий ~  злий від народження, від природи, з натури, до дітей, до дружини, до людей, до тварин, до чоловіка; з людьми, з учнями. Бути, виростати, здаватися, ставати, уважатися добрим ~  злим. (Не) вельми, винятково, досить, (не)дуже, мабуть добрий ~  злий.  У знач. ім.: Добре ~  зле: Не робити нічого доброго ~  злого.
Нема того злого, щоб не вийшло на добре. Не балакай на себе ні доброго, бо не повірять,- ні злого, бо подумають ще гірше. Доброго не бійся, а поганого не роби. Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати. Добре довго пам’ятається, а лихе ще довше. На добрій землі хліб сіють, а на погану гній возять (Народні прислів’я). Чи то лихий, чи добрий знак, що він до гри узявся (Леся Українка).  Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди - Добрі, ласкаві й злі (В. Симоненко).   Що їх веде - і доброго, і злого (Л. Костенко). Воно [життя] могло бути і кращим, але могло бути і гіршим (М. Стельмах).
Добріти ~зліти, добрішати ~злішати; добрий ~лихий, хороший ~недобрий //злющий, добрячий ~злющий, душевний ~злобний //жорстокий Пор. ще: ДОБРО ~ ЗЛО, ДОБРЕ ~ ЗЛЕ