ДО́БРИЙім.,ДОБРЯ́Крозм., ДОБРЯ́ГАрозм., ДОБРЯ́КАрозм. рідше,ДО́БРА ДУША́розм., ДРУЗЯ́КАфам., ДОБРЯЧО́Кірон.,М’ЯКУ́ШКАірон., зневажл.З добрим поживеш - добро переймеш, а з лихим зійдешся, - того й наберешся (прислів’я); - Білограй добряк. Компанійський, щедрий чоловік (Ю. Мушкетик); Щоб добряга Друзь був кому відмовив - такого ще не траплялося (Ю. Шовкопляс); - Її чоловік - се старий добряка, що завсіди частує чим-небудь (Марко Вовчок); - Самі тут будемо. Як трапиться добра душа, то зогріє й нагодує (Григорій Тютюнник); Молодий [хлопець], друзяка, роботящий, смирний, неп’ющий (Г. Квітка-Основ’яненко); - Від цього благополучного добрячка можна сподіватися першої-ліпшої каверзи (І. Муратов); Не слухають вони матері.., а батька (м’якушку) і поготів, бо баба булаву носила, а батько плахту (Ганна Барвінок).