доброчесний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний доброче́сний доброче́сна доброче́сне доброче́сні
родовий доброче́сного доброче́сної доброче́сного доброче́сних
давальний доброче́сному доброче́сній доброче́сному доброче́сним
знахідний доброче́сний, доброче́сного доброче́сну доброче́сне доброче́сні, доброче́сних
орудний доброче́сним доброче́сною доброче́сним доброче́сними
місцевий на/у доброче́сному, доброче́снім на/у доброче́сній на/у доброче́сному, доброче́снім на/у доброче́сних

Словник синонімів

ЧЕ́СНИЙ (який відзначається високими моральними якостями; який виражає ці якості тощо); ДОБРОЧЕ́СНИЙ, ЦНОТЛИ́ВИЙ (який живе чесно, дотримується всіх правил моралі; який виражає чесність); ПРАВДИ́ВИЙ, ЧИ́СТИЙ (який виражає правдивість, чесність); ПОРЯ́ДНИЙ (не здатний на погані, аморальні вчинки); НЕЗАПЛЯМО́ВАНИЙ, НЕЗАПЛЯ́МЛЕНИЙ, ДО́БРИЙ (який нічим не зганьбив себе). Чесним, хлопчику, будь у труді, у навчанні, у дружбі (С. Крижанівський); - Хотів би бути ваш друг доброчесним, щедрим, великодушним, але при таких пеньонзах, як у Грині Мамайчука, підтримувати чесність цнотливою дуже, ой, дуже важко! (О. Гончар); Здався він на слово честі, У нерівнім бою впавши, А Бояр, цнотливий лицар, Вірить лицарському слову (Леся Українка); Дмитренко чоловік правдивий, не одурив Чіпку (Панас Мирний); Він глянув на нас своїми ласкавими, чистими, як у дитини, очима (О. Досвітній); Гуцулка, горда тим, що вона мати, порядна жінка, ґаздиня, з мало укритим презирством поглядала на опришківську любаску (Г. Хоткевич); Ми завжди вибирали шлях одвертого бою, бо наше діло чисте і незаплямоване (В. Еллан); Знов ображений упоминається за своє добре ім’я (І. Франко). - Пор. 1. благоро́дний.