добропорядний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний добропоря́дний добропоря́дна добропоря́дне добропоря́дні
родовий добропоря́дного добропоря́дної добропоря́дного добропоря́дних
давальний добропоря́дному добропоря́дній добропоря́дному добропоря́дним
знахідний добропоря́дний, добропоря́дного добропоря́дну добропоря́дне добропоря́дні, добропоря́дних
орудний добропоря́дним добропоря́дною добропоря́дним добропоря́дними
місцевий на/у добропоря́дному, добропоря́днім на/у добропоря́дній на/у добропоря́дному, добропоря́днім на/у добропоря́дних

Словник синонімів

ПОРЯ́ДНИЙ (не здатний на погані, нечесні чи аморальні вчинки), ДОБРОПОРЯ́ДНИЙ, ПРИСТО́ЙНИЙ. Він мав просте нелукаве обличчя. Мабуть, був порядною людиною (Р. Андріяшик); Він був добропорядною, тихою людиною, кабінетним ученим (Ю. Бедзик); В цю хвилину вона теж гуляла на вулиці з братами. Але йшла вона осторонь - скромно - по тротуару, як і належить пристойній дівчині (Ю. Смолич). - Пор. 1. благоро́дний.