доброзичний 1 значення

-1-
прикметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний добрози́чний добрози́чна добрози́чне добрози́чні
родовий добрози́чного добрози́чної добрози́чного добрози́чних
давальний добрози́чному добрози́чній добрози́чному добрози́чним
знахідний добрози́чний, добрози́чного добрози́чну добрози́чне добрози́чні, добрози́чних
орудний добрози́чним добрози́чною добрози́чним добрози́чними
місцевий на/у добрози́чному, добрози́чнім на/у добрози́чній на/у добрози́чному, добрози́чнім на/у добрози́чних

Словник синонімів

ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙрідше;ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев. про ставлення до інших). Мені сподобалися мої майбутні товариші. Вони були переважно молоді, доброзичливі, веселі (І. Багмут); Чи не криється за його доброзичливою поведінкою і солодкими словами якась підступна хитрість? (Д. Ткач); Лиш я бідний, нещасливий, ніхто мені не зичливий! (пісня); Він високий, елегантно вбраний, з іскрами сивини на скронях, з поглядом зичливим, відкритим (О. Гончар); Ви обізвалися до мене таким теплим, таким прихильним словом, зогріли, заохотили й зворушили до сліз (М. Коцюбинський); Був [інженер] з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (С. Воскрекасенко); Прощати можуть тільки жінки, бо вони поблажливі й добрі серцем (П. Загребельний); На початку березня прийшов лист від Рєпніної. Як завжди, був він повний теплої турботи за бідного вигнанця (З. Тулуб). - Пор. 1. до́брий, 1. лю́дяний, 1. при́язний, 1. чу́лий.