-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний доброво́лець доброво́льці
родовий доброво́льця доброво́льців
давальний доброво́льцеві, доброво́льцю доброво́льцям
знахідний доброво́льця доброво́льців
орудний доброво́льцем доброво́льцями
місцевий на/у доброво́льцеві, доброво́льці, доброво́льцю на/у доброво́льцях
кличний доброво́льцю доброво́льці

Словник синонімів

ДОБРОВО́ЛЕЦЬ (той, хто за власним бажанням береться за виконання чогось, зокрема йде до війська), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИКзаст.; ВОЛОНТЕ́Рзаст. (на військовій службі). Повернувся з Європи старший син Івась, котрий пішов в армію добровольцем (О. Бердник); З багатьох охочих ми відібрали для прикриття десять чоловік, переважно гарних кулеметників (В. Козаченко); Ми залишили кількох охотників на правдиву смерть, самі ж подалися очеретами вбік і вчасно вискочили з мішка (Ю. Яновський); Загони волонтерів на чолі з Джузеппе Гарібальді висадилися на острові Сицилія (з газети). - Пор. охо́чий.
ОХО́ЧИЙім. (той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь), БАЖА́ЮЧИЙ, ОХО́ТНИКрозм.Охочих ходити до школи все більшало (Л. Юхвід); Бажаючі підійти до коменданта штовхалися і терлися, як вівці в загороді (Григорій Тютюнник); - Охотників багацько, а купців мало. Гуртом не спроможетеся телиці купить.., - звернувся Опанас до людей (Л. Яновська). - Пор. доброво́лець.