УДО́БРЮВАТИ[ВДО́БРЮВАТИ] (вносити добрива в ґрунт), ПІДЖИ́ВЛЮВАТИ, ПІДЖИВЛЯ́ТИ, ЗДО́БРЮВАТИрозм., ПІДГОДО́ВУВАТИрозм., ПІДКО́РМЛЮВАТИрозм., ДОБРИ́ТИдіал.; УГНО́ЮВАТИ[ВГНО́ЮВАТИ] (вносити в ґрунт гній). - Док.: удо́брити[вдо́брити], підживи́ти, здобри́ти, підгодува́ти, підкорми́ти, угноїти[вгно́їти]. Удобриш землю масно, вродить вона рясно (прислів’я); Він нам розповів, як треба доглядати молодий сад, як вдобрювати землю (О. Донченко); Обрізали [студенти] їх, лишаючи тільки основні відгалуження, добре підживлювали землю, і дерева оживали (Д. Ткач); А вже як здобрить землю розчином - цим уже Мусій Завірюха відає, повчає дочку, як підживляти корінь, щоб буряків не попалить (К. Гордієнко); - Для кого оці кучугури розрівнюю, виногради закладаю, підкормлюю, сто разів поливаю (О. Гончар); - А сіяв чим? - Сіялкою! - А вгноював? - Угноював! (Остап Вишня).

УДО́БРЮВАТИ[ВДО́БРЮВАТИ] (вносити добрива в ґрунт), ПІДЖИ́ВЛЮВАТИ, ПІДЖИВЛЯ́ТИ, ЗДО́БРЮВАТИрозм., ПІДГОДО́ВУВАТИрозм., ПІДКО́РМЛЮВАТИрозм., ДОБРИ́ТИдіал.; УГНО́ЮВАТИ[ВГНО́ЮВАТИ] (вносити в ґрунт гній). - Док.: удо́брити[вдо́брити], підживи́ти, здобри́ти, підгодува́ти, підкорми́ти, угноїти[вгно́їти]. Удобриш землю масно, вродить вона рясно (прислів’я); Він нам розповів, як треба доглядати молодий сад, як вдобрювати землю (О. Донченко); Обрізали [студенти] їх, лишаючи тільки основні відгалуження, добре підживлювали землю, і дерева оживали (Д. Ткач); А вже як здобрить землю розчином - цим уже Мусій Завірюха відає, повчає дочку, як підживляти корінь, щоб буряків не попалить (К. Гордієнко); - Для кого оці кучугури розрівнюю, виногради закладаю, підкормлюю, сто разів поливаю (О. Гончар); - А сіяв чим? - Сіялкою! - А вгноював? - Угноював! (Остап Вишня).