ЗДО́БИЧ (те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі і т. ін.), ДОБИ́ЧАрозм.,ПОЖИ́ВАрідше, РОЗДОБУ́ТОКрозм.,ДОБИ́ТОКзаст., ДО́БИЧрідко, РОЗДОБИ́ЧАрідко. З полювання з великою здобиччю повернувся батько (М. Трублаїні); Він устиг звалити, мабуть, з десяток качок, і я, щоб він не перевершив кількісно моєї добичі, взявся до діла (О. Досвітній); Зимою, коли жовтий очерет занесе снігом, ..петляють по острову лисиці, вичікуючи на поживу (Григорій Тютюнник).