-1-
іменник чоловічого роду
(грабування; добича) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний доби́ток доби́тки
родовий доби́тку доби́тків
давальний доби́тку, доби́ткові доби́ткам
знахідний доби́ток доби́тки
орудний доби́тком доби́тками
місцевий на/у доби́тку, доби́ткові на/у доби́тках
кличний доби́тку* доби́тки*

Словник синонімів

ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОКзаст.,ТАТЬБА́заст., ГРАБІ́ЖКАдіал., РАБУ́НОКдіал.Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. І тоді нові загони заступали їх місце й ішли на грабіж (З. Тулуб); [Пані Люба:] Почалися на шляху грабунки та розбої (С. Васильченко); Долгорукий дуже обачливо запрошував половців, коли ж таке ставалося, то неодмінно умовою ставив перед ханами стримувати воїнів своїх від грабувань і насильств (П. Загребельний); Багратіон в міру сил боровся з безсоромним пограбуванням (П. Кочура); Гайдамаки приїхали з добитків (Словник Б. Грінченка); Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня.. - ..скрізь татьба (С. Скляренко); [Олеся:] Трапилася та грабіжка якраз на перший тиждень великого посту (М. Кропивницький); - Мій господар прискаржив мене за рабунок.., але я, бігме, нічого не рабував (І. Франко). - Пор. краді́жка, 1. розбі́й.
ЗДО́БИЧ (те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі і т. ін.), ДОБИ́ЧАрозм.,ПОЖИ́ВАрідше, РОЗДОБУ́ТОКрозм.,ДОБИ́ТОКзаст., ДО́БИЧрідко, РОЗДОБИ́ЧАрідко. З полювання з великою здобиччю повернувся батько (М. Трублаїні); Він устиг звалити, мабуть, з десяток качок, і я, щоб він не перевершив кількісно моєї добичі, взявся до діла (О. Досвітній); Зимою, коли жовтий очерет занесе снігом, ..петляють по острову лисиці, вичікуючи на поживу (Григорій Тютюнник).