добирати 1

-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив добира́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   добира́ймо
2 особа добира́й добира́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа добира́тиму добира́тимемо, добира́тимем
2 особа добира́тимеш добира́тимете
3 особа добира́тиме добира́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа добира́ю добира́ємо, добира́єм
2 особа добира́єш добира́єте
3 особа добира́є добира́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
добира́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. добира́в добира́ли
жін. р. добира́ла
сер. р. добира́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
добира́вши

Словник синонімів

ВИБИРА́ТИ (виділяти за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших істот, предметів), ВІДБИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ. - Док.: ви́брати, відібра́ти, обра́ти. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (М. Коцюбинський); Довелося відбирати найдужчих, найвитриваліших, тільки таких, що не мали поранень (В. Кучер); Чому саме цей, зручний для оглядин, столик він обрав для себе? (І. Ле). - Пор. 1. добира́ти.
ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИрозм., ДОШУ́КУВАТИдіал.;ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). - Док.: добра́ти[дібра́ти], підібра́ти[підобра́тирідко], ви́шукати, підшука́ти, прибра́ти, дошука́ти, підста́вити, приду́мати. - Ось тобі клубки вовняних ниток усякого кольору. Добирай, як знаєш (І. Нечуй-Левицький); Чагар не міг підібрати слова й змовк (М. Хвильовий); По одній квіточці зривала вона ці синенькі волошки, вишукуючи найкращі, найповніші з них (С. Васильченко); Мотоциклісти-квартир’єри гасали вулицями, підшукуючи затишні хати для офіцерів (Григорій Тютюнник); Поганий з тебе стиліст, діду; не вмієш прибирати порівнянь (Г. Хоткевич); Вона.. почала між звуками щось перебирати. Вона дошукувала акорди акомпанементу якоїсь пісні (О. Кобилянська); Треба тільки лібретто виконати, а голоси до нього підставити з тих самих пісень, що народ співає ... (Панас Мирний); Знаходить [піп] у них [доносах] повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші фрази (М. Стельмах). - Пор. 1. вибира́ти.
ДОДУ́МАТИСЯдо чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИщо, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИщо, ПРИДУ́МАТИщо, ДОДУ́МАТИщо, ДІЙТИ́чого, до чого, ДОБРА́ТИ[ДІБРА́ТИ]чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯз інфін., розм., УМУДРУВА́ТИ[ВМУДРУВА́ТИ]що, розм., ДОМУДРУВА́ТИСЯрозм., ДОМИ́СЛИТИСЯрозм., ДОКУМЕ́КАТИщо, розм., ДОКУМЕ́КАТИСЯрозм., ДОМІЗКУВА́ТИСЯрозм., ДОРОЗУМІ́ТИСЯрозм., ПРИРОЗУМІ́ТИщо, з інфін., розм., УМУДРИ́ТИСЯ[ВМУДРИ́ТИСЯ]з інфін., розм., ПОКМІ́ТИТИщо, діал., ЗМУДРУВА́ТИщо, діал., ЗМИ́СЛИТИщо, діал., ДОВМИ́ТИСЯдіал., ДОГЛУ́ПАТИСЯдіал.; ЗНАЙТИ́СЯ (не розгубившись, вийти зі скрутного становища). - Недок.: доду́муватися, змірко́вуватирідшедомірко́вуватися, вимірко́вувати, приду́мувати, доду́мувати, дохо́дити, добира́ти, прихитря́тися[прихи́трюватисярідше], доми́слюватися, куме́кати, дорозуміва́тися, умудря́тися[вмудря́тися], доу́муватися, доглу́пуватися, знахо́дитисярідше.- От ти говорив, що місто погане, а село хороше, а до того й не додумався, що люди з мозолями і в місті, і в селі є (Григорій Тютюнник); Захоплені в полон гітлерівські офіцери не можуть зміркувати, яким чином Червона Армія так швидко опинилася в Відні (О. Левада); Денис Ісакович народився мисливцем і рибалкою. А ким він іще міг би бути - можна доміркуватися з того, що я оповім(М. Рильський); - Отак і ми, мовляв, як оце ви: міркували та й виміркували: немає іншого порятунку, як тільки одбиватись од козаків (А. Головко); - Гаразд, Романе. Про це пізніше разом поміркуєм. Щось, може, розумніше придумаєм (М. Стельмах); Пішов [цар] любенько погулять І одпочить. Та, спочивавши, Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Т. Шевченко); Люди не зразу дійшли до того, щоб свої слова виписувати чи вичерчувати (Панас Мирний); - Я ніяк не доберу, що з ним коїться (Є. Гуцало); Так усе добре, спасибі за ласку, добродії умудрували (Словник Б. Грінченка); Я й домудрувався, Лиш сокиру притащив, З дупла прорубався (С. Руданський); ПанасОлексійович домислився роботу м’язів перекласти на пневматику (І. Волошин); Коли зник [хлопець], аж тоді я докумекав, що треба було затримати або хоч запитати - хто він? (Є. Кравченко); Її серце відчуло біду раніше, ніж докумекався чоловік (П. Панч); [Надежда:] Якщо ви вже домізкувались до того, що грамота - розумові очі, то навчу [читати] (М. Кропивницький); Колись наші славні предки, запорожці, дорозумілися.. висловити в листі султанові свою бойову програму (І. Ле); Їх же ціле село. І не прирозуміли,що зробить, злякались купки дуків! (А. Тесленко); Мій Клим подумав - і вмудрився: Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Л. Боровиковський); Іван з властивою всім бідним догадливістю.. покмітив, чого татові хибує (І. Франко); Ти ба! Не всякий так змудрує, як сам Виргилій намалює (І. Котляревський); Важко було цим простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти (І. Волошин); Він довмився, що посіяти (Словник Б. Грінченка); Люди не могли дійти, відки воно береться те добро у Гершка, але швидко доглупались (І. Франко); Андрій не знайшовся, що сказати, хотів сказати щось уїдливе, але не знайшов потрібних слів (І. Багряний). - Пор. 1. зрозумі́ти.

Словник фразеологізмів

добира́ти / добра́ти ді́ла (ла́ду́). Розбиратися в чомусь. В хаті справили такий крик, що трудно було добрати діла, хто що говорив і до чого (Грицько Григоренко); — Так от .. тут я щось одразу не розібрала і тепер не доберу ладу! — одповіла Люба (Олена Пчілка); // Розв’язувати щось, знаходити відповідь на якесь завдання. — Оце тобі, Антоне, книжка, — сказав Василь Семенович, подаючи йому задачника. — Тут усяка тобі задача — немов загадка: поморочиш голову, поки ладу добереш (С. Васильченко).

підбира́ти (добира́ти) / підібра́ти (добра́ти) ключ до душі́ (до се́рця) чиєї (чийого), кого. Знаходити підхід до кого-небудь, входити в довір’я до когось. Гори педагогічної літератури написано .. про те, як підбирати ключі до їхніх [дитячих] розхристаних душ, а постане ось такий Кульбака перед тобою, і раптом бачиш, що ніякий стандартний ключик до нього не підходить (О. Гончар).

підбира́ти (добира́ти) / підібра́ти (добра́ти) ключ до душі́ (до се́рця) чиєї (чийого), кого. Знаходити підхід до кого-небудь, входити в довір’я до когось. Гори педагогічної літератури написано .. про те, як підбирати ключі до їхніх [дитячих] розхристаних душ, а постане ось такий Кульбака перед тобою, і раптом бачиш, що ніякий стандартний ключик до нього не підходить (О. Гончар).

добира́ти / добра́ти ді́ла (ла́ду́). Розбиратися в чомусь. В хаті справили такий крик, що трудно було добрати діла, хто що говорив і до чого (Грицько Григоренко); — Так от .. тут я щось одразу не розібрала і тепер не доберу ладу! — одповіла Люба (Олена Пчілка); // Розв’язувати щось, знаходити відповідь на якесь завдання. — Оце тобі, Антоне, книжка, — сказав Василь Семенович, подаючи йому задачника. — Тут усяка тобі задача — немов загадка: поморочиш голову, поки ладу добереш (С. Васильченко).

добира́ти (дохо́дити) / добра́ти (дійти́) смаку́. 1. в чому і без додатка. Відчувати задоволення від їжі, питва. Він хоч і хильнув удвоє більше за двох, але тільки зараз оце починав смаку добирати (Я. Баш); Проценко мовчав, ковтаючи чай .. Він ніяк не доходив смаку (Панас Мирний). добира́тися смаку́. В роті в його від випивки мов потерпло — німіло, він уже не добирався ніякого смаку ні в чому (Панас Мирний).

2. в чому. Поступово захоплюватися чим-небудь; виявляти інтерес, любов до чогось. Любов Прохорівна добрала смаку в науковій праці свого Женічки (Іван Ле).