ДОВБА́ТИ[ДОВБТИ́рідше] (ударяючи твердим предметом, порушувати цілісність чогось), РОЗДО́ВБУВАТИ, ДЛУ́БАТИрозм., ДОЛУБА́ТИзаст., ДЗЮ́БА́ТИдіал.;ПРОДО́ВБУВАТИ (отвір, дірку); ВИДО́ВБУВАТИ (заглибину, ямку). - Док.: довбну́ти, продовба́ти[продовбти́], роздовба́ти[роздовбти́діал.], продлу́бати, дзю́бну́ти, ви́довбати. Земля була мерзла, кам’яниста, довелося довбати її ломом, кетменями, а іноді й рубати сокирами (З. Тулуб); Крізь півморок шахти душний, Не жалівши сили рук, Довбемо граніт бездушний (П. Грабовський); Бурхливу, непокірну ріку.. заковували в перегати, роздовбували її дно (Я. Баш); Попросила [Орися] не колупати ножиками столів.., не длубати кору на деревах (Л. Юхвід); Чую, що коли дзюбну ще раз порядно у дно ями, то готова відразу кип’ячка бухнути (І. Франко); Крапель падіння продовбує камінь (переклад М. Зерова); У вузькому окопчику, що його вони видовбали і викопали за ніч, було тісно (В. Кучер).

КОЛУПА́ТИ (руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь), ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ПРОКОЛУ́ПУВАТИ, КОПИРСА́ТИ, ШПО́РТАТИрозм., ДЛУ́БАТИрозм., ДОЛУБА́ТИрозм., ЛУПА́ТИрозм.; ДОВБА́ТИ[ДОВБТИ́] (перев. робити отвір, заглиблення тощо); КОЛУПА́ТИСЯв чому (видаляти зсередини чогось які-небудь частинки). - Док.: колупну́ти, ви́колупати, ви́колупнути, проколупа́ти, копирсну́ти, шпортну́ти, довбну́ти, колупну́тися. Сидить баба на порозі, Землю колупає, На садочок на вишневий Скоса поглядає (С. Руданський); Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем зсередини сливи (М. Коцюбинський); Галаґанчик вибрав зручну хвилину і гвіздком проколупав у лантусі дірку (О. Донченко); Івась стояв коло столу з повними сліз очима і копирсав сам собі під нігтями (Панас Мирний); Він своїм закованим костуром почав шпортати землю (І. Франко); - Здоров був, синку, - кажу, бо зранку не бачились. Мотнув головою, а в очі не дивиться, далі собі ножиком длубає (І. Муратов); Гній злігся, змерзся, лупали [люди] ломами, плішнею (К. Гордієнко); Гострим ломом довбає Шаліфе кам’янисту землю (З. Тулуб); - Навіть не застогнав, як лікар колупався йому в рані й робив перев’язку (О. Донченко).