-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дия́вол дия́воли
родовий дия́вола дия́волів
давальний дия́волові, дия́волу дия́волам
знахідний дия́вола дия́волів
орудний дия́волом дия́волами
місцевий на/у дия́волові, дия́волі на/у дия́волах
кличний дия́воле дия́воли

Словник синонімів

ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КАрозм., ГА́СПИД[А́СПИД]розм.,ГАСПИДЯ́КАпідсил. розм.,ДІ́ДЬКОрозм.,КУЦА́Крозм.,КУ́ЦИЙрозм.,КУЦА́Нрозм.,КУЦЬрозм., АНТИ́ПКОдіал.,А́РІДНИК діал.,МОЛЬФА́Р[МОЛФА́Р] діал.,АНЦИ́ХРИСТ[АНТИ́ХРИСТ] заст.,БЕНЕ́РЯ заст.;ДЕ́МОН, ГЕ́МОН (в античній міфології); ДИЯ́ВОЛ, САТАНА (вища істота серед тих, хто втілює в собі зло); ЛУЦИ́ПЕР[ЛЮЦИ́ПЕР], ЛЮЦИ́ФЕР (володар пекла і зла); ПЕКЕ́ЛЬНИК (злий дух, що живе в пеклі); ЛУКА́ВИЙ, НЕЧИ́СТИЙ, НЕЧИ́СТА СИ́ЛА, НЕЧИ́СТИЙ ДУХ, ЗЛИЙ ДУХ, ЛИХИ́Й ДУХ, ДУХ ТЬМИ[ПІТЬМИ́], ДУХ ТЕМНОТИ́, ДУХ МЛИ, ЛИХИ́Й, ЧО́РНИЙ, ЧО́РНА СИ́ЛА, ВРАГзаст., ПРОКЛЯ́ТИЙрідше (уживається перев. в розмовно-побутовій мові як евфемізм з метою уникнути вживання слів "чорт", "диявол"); ДОМОВИ́К, ДОМОВИ́Й, ХОВА́НЕЦЬдіал. (той, що живе в домі); ВОДЯНИ́К, ВОДЯНИ́Йрідше,ТОЙ, ЩО ГРЕ́БЛІ РВЕрозм. (той, що живе в озерах, річках тощо); АНЦИ́БОЛОТдіал., АНЦИ́БОЛдіал., АНЦИ́БОЛОТНИКдіал.,БОЛОТЯНИ́Кдіал. (той, що живе в болоті); ЛІСОВИ́К, ЛІСОВИ́Й, ЩЕ́ЗНИК, ГАЙОВИ́К, ЛІСУ́Нзаст., ПОЛІСУ́Нзаст. (той, що живе в лісі); ОЧЕРЕТЯНИК (той, що живе в очереті); ПОЛЬОВИ́Й (той, що живе в полі); ШАЙТА́Н (у мусульманській міфології). - Я до чорта, а він від мене; я за ним, а проклятий чортяка та у сіни (Г. Квітка-Основ’яненко); Чорти бувають водяні, степові, хатні й лісові. З водяних найголовніший - анциболот. Це головне начальство над усіма водяними чортами; потім водяний чорт - це той, що греблі рве.. З хатніх чортів найперший чорт - це дідько.. Цей дідько як удень, то все на горищі сидить, а як уночі, то шастає по сінях та по коморах. Із лісових чортів є лісовик-чорт; він білий, а п’ятки смалені; цей кріпко дурить людей (І. Шаповал); Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс, - Не тільки миша полохлива, Злякався б навіть і сам біс (Л. Глібов); Обхрестивсь та й беркиць з верби впрост на гаспидові ріжки... Несамовито захарчав гаспид... (Марко Вовчок); Куцим, або куцаком звуть у нас того, хто в пеклі грішників припікає (Ганна Барвінок); З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-паничик (Леся Українка); Ходили перекази, що в негоду в річці товчуться антипки, чорти тобто, ловлять русалок, аби кохатися з ними (М. Олійник); Знав [Іван], що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім (М. Коцюбинський); Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (П. Козланюк); Що куля минає, то ще й нічого: єсть такі діди, на Чорномор’ї були, від кулі теж заговорюють.. А от як із нечистою силою що - то анцихрист (М. Хвильовий); - Вважаєш, майор з антихристами знається? (П. Автомонов); [Катря:] За мною оце проти середи бенеря гналась... (М. Кропивницький); "Чи янгол з неба оце з’явиться мені серед цього пишного натовпу князів та магнатів, чи демон з пекла прийняв лицарський .. пишний, чудовий вид і вмішався серед молодих магнатів, щоб одразу і так несподівано стривожити мою душу..." (І. Нечуй-Левицький); - Поїду в Київ, помолюся. Молитва, може, прожене Диявола... (Т. Шевченко); - Загримів грім, затріщали дуби в лісі, блиснула блискавка. Глянув я додолу, аж з розколини висовується сатана... (І. Нечуй-Левицький); "Хахол - чорт і до самого луципера доступить, не то до губернатора" (Панас Мирний); Колись прилучилось у пеклі, що підстарший чорт тяжко занедужав.. Їх, пекельників, і наші пани не переважать (Марко Вовчок); [Степан:] То гріх і перед Богом, і перед людьми, то лукавий кам’янить тобі серце! (М. Старицький); Тільки страшно! А що, як то нечиста сила туди коні приведе? Денис боявся нечистого, хоч і знав, що від його легко оборонитися хрестом (Б. Грінченко); - Обзивайсь, коли ти не нечистий дух! (Панас Мирний); Забобонному татаринові здавалося, ніби то відьма накликає на нього духів тьми (З. Тулуб); [Сестра Серафима:] Дух темноти погибельний боїться ясного лиця праведного. Да воскресне Бог й разточаться врази єго!.. (Панас Мирний); Мов духи мли з картини Рєпіна зняли цього стрункого гайдамаку і повтікали з переляку (В. Сосюра); Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, - Ізслизла, мов лихий злизав (І. Котляревський); Куди вас враг несе до гаспидського сина? (Є. Гребінка); Недаром пут [у штольні] такий сопух. Певно, що се не від святого, а від проклятого (І. Франко); Ні разу не трапилося [Олексі] відчути на собі чортові пазурі, відьомське шахрайство, підступ чи лісовика, чи домовика, чи водяника (Г. Хоткевич); - Чого, Парасю, ти блідна? - Ох, ненько! Домовий триклятий Мене все кликав до вікна. Весь чорний, мов ведмідь кудлатий (П. Грабовський); Пан учитель Лупина підслухав, як діти розповідали собі, що будник при залізниці держить у своїй хаті хованця, замкненого у маленькій рурці (О. Ковінька); - А в лісі живе полісун... А в полі живе польовий - і то нечиста сила... А в очереті над річкою очеретяник - вибігає з очерету білим бараном і лякає людей... А в воді живе водяник - цей у зелений кушир уплутається, пакості чинить, греблі рве... А в болоті живе болотяник - такий замурзаний та вкалений... (Б. Грінченко); [Русалка (випливає на берег і кричить):] Дідусю! Лісовий! біда! рятуйте! (Леся Українка); Щезник - темний дух гірського лісу (Є. Гуцало); Гомонять ялини, сосни - бір не спить. Чую я: лісун кудлатий тут лежить (І. Драй-Хмара); І знов шайтан нашіптує їй грішні думки, каламутить спокій (М. Коцюбинський).
ЧОРТрозм. (уживається як лайка), ЧОРТЯ́КАрозм., БІСрозм.,ГА́СПИД[А́СПИД]розм., ГАСПИДЯ́КАпідсил. розм., ДІ́ДЬКОрозм.,ДИЯ́ВОЛрозм., САТАНА́розм., ЛУЦИ́ПЕР[ЛЮЦИ́ПЕР]розм., ЛЮЦИ́ФЕРрозм., ПЕКЕ́ЛЬНИКрозм.,АНЦИ́ХРИСТ[АНТИ́ХРИСТ]заст., АНЦИ́БОЛОТдіал., КАТзаст. [Зубченко:] Там Дудар! Чого ж ви дивитесь, чорти? Витягайте! (І. Микитенко); - Бач, чортяка!.. бач, падлюка!.. Як умудрувався (П. Гулак-Артемовський); - Геть, лисий біс! - стуконула вона Чистогорова (Я. Баш); - Ти що робив, гаспид, стерво! Спав? (М. Коцюбинський); О царю поганий, Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? (Т. Шевченко); Напутив же його якийсь дідько поїхати цим безплацкартним "максимом"! (Ю. Шовкопляс); - Відчепіться! Чуєте! - От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, - нахабніє голос Гервасія. - Чого ще тобі комизитись? - Іди в безвість, дияволе! (М. Стельмах); Старий руду бабу кличе, А та йому дулі тиче: - Оженився, сатано, - Заробляй же на пшоно (Т. Шевченко); [Захарко:] Вкиньте того луципера куди-небудь у саж до свиней, нехай там проспиться! (М. Кропивницький); Та дарма, що я того пекельника в обличчя не встигла вглядіти: я й так, здається, впізнала, що то був Трохим (А. Кримський); - Забувають анциболоти про святу церкву. - Весна, батюшко, весна (М. Стельмах); Який вас обезглуздив кат? (І. Котляревський).

Словник фразеологізмів

ді́дько (дия́вол) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є що і без додатка, лайл. Невідомо, незрозуміло. — Хто ж винен?.. — дивувався Петрюк.— Дідько його знає… (В. Бабляк); — Дідько їх знає, що вони там ґелґочуть своїм волам! — сердилися гармаші.— Може, тпрукають… (О. Гончар); Еней Сивіллі говорив: — Диявол знає, хто з вас бреше (І. Котляревський); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди .. дітей на горища ховали: диявол його знає, чого йому заманеться (Н. Рибак).

бі́сів (дия́волів, чо́ртів і т. ін.) син, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. ким-небудь. — Який там, кому і на кого позов написали? — Се він [становий] вам хвалився? — збентежився Пищимуха.— А хоч би й він.— відказую. — От бісів син! (Панас Мирний); — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш); Лайка й крики не дали кошовому далі говорити. — Клади булаву! Клади, чортів сину, зараз же булаву! (О. Довженко); В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминак послав (І. Котляревський); — Ідете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко).

ді́дько (дия́вол) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є що і без додатка, лайл. Невідомо, незрозуміло. — Хто ж винен?.. — дивувався Петрюк.— Дідько його знає… (В. Бабляк); — Дідько їх знає, що вони там ґелґочуть своїм волам! — сердилися гармаші.— Може, тпрукають… (О. Гончар); Еней Сивіллі говорив: — Диявол знає, хто з вас бреше (І. Котляревський); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди .. дітей на горища ховали: диявол його знає, чого йому заманеться (Н. Рибак).

ді́дько (дия́вол) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є що і без додатка, лайл. Невідомо, незрозуміло. — Хто ж винен?.. — дивувався Петрюк.— Дідько його знає… (В. Бабляк); — Дідько їх знає, що вони там ґелґочуть своїм волам! — сердилися гармаші.— Може, тпрукають… (О. Гончар); Еней Сивіллі говорив: — Диявол знає, хто з вас бреше (І. Котляревський); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди .. дітей на горища ховали: диявол його знає, чого йому заманеться (Н. Рибак).

ді́дько (дия́вол) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є що і без додатка, лайл. Невідомо, незрозуміло. — Хто ж винен?.. — дивувався Петрюк.— Дідько його знає… (В. Бабляк); — Дідько їх знає, що вони там ґелґочуть своїм волам! — сердилися гармаші.— Може, тпрукають… (О. Гончар); Еней Сивіллі говорив: — Диявол знає, хто з вас бреше (І. Котляревський); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди .. дітей на горища ховали: диявол його знає, чого йому заманеться (Н. Рибак).

продава́ти / прода́ти ду́шу кому. Втрачати свою гідність, даючи згоду служити комусь; зраджувати. — Мені злодій давав півсотні карбованців, щоб я нікому не казав, а я йому: і за сто не продам душі своєї! (М. Рильський); Для науки я і до чорта пішов би, як один німецький учений, тільки так, щоб душі не продати (М. Стельмах); І напевне ж таки, не зачеплять вони [гасла й заклики “Пияцтву бій”] і тих, хто вже продав свою душу зеленому змієві (З журналу). продава́ти ду́шу дия́волу. Диваки, вбивають себе над рукописом, фарбами, продають душу дияволу за какофонію звуків.., пнуться до безсмертя.., а воно, безсмертя, поруч (В. Дрозд).