-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ди́шло ди́шла
родовий ди́шла ди́шел
давальний ди́шлу ди́шлам
знахідний ди́шло ди́шла
орудний ди́шлом ди́шлами
місцевий на/у ди́шлі на/у ди́шлах
кличний ди́шло* ди́шла*

Словник синонімів

ДИ́ШЕЛЬ (груба жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней; елемент колісного сільськогосподарського реманенту), ДИ́ШЛО, ВИ́РЛОдіал.; ВІЙЯ́ (у воловому возі); ВІ́ЙЦЕзаст. (в упряжі плуга між двома парами волів). Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (В. Стефаник); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Дишло поламане, збруя порвана (О. Гончар); Запрягали коняку до привода кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло (Ю. Яновський); Правлячи війям, Дмитро здає назад воли (М. Стельмах); Старий Кажан, схопивши дубове війце,.. з силою махнув ним у повітрі (І. Цюпа).

Словник фразеологізмів

як із ди́шла гарма́та. Дуже поганий, нікудишній. Мене ж по тилах протримали всю війну, бо з мене вояка, як із дишла гармата (Є. Гуцало).