-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ди́шель ди́шлі
родовий ди́шля ди́шлів
давальний ди́шлю, ди́шлеві ди́шлям
знахідний ди́шель ди́шлі
орудний ди́шлем ди́шлями
місцевий на/у ди́шлі, ди́шлю на/у ди́шлях
кличний ди́шлю* ди́шлі

Словник синонімів

ДИ́ШЕЛЬ (груба жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней; елемент колісного сільськогосподарського реманенту), ДИ́ШЛО, ВИ́РЛОдіал.; ВІЙЯ́ (у воловому возі); ВІ́ЙЦЕзаст. (в упряжі плуга між двома парами волів). Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (В. Стефаник); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Дишло поламане, збруя порвана (О. Гончар); Запрягали коняку до привода кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло (Ю. Яновський); Правлячи війям, Дмитро здає назад воли (М. Стельмах); Старий Кажан, схопивши дубове війце,.. з силою махнув ним у повітрі (І. Цюпа).