дичіти 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив дичі́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дичі́ймо
2 особа дичі́й дичі́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дичі́тиму дичі́тимемо, дичі́тимем
2 особа дичі́тимеш дичі́тимете
3 особа дичі́тиме дичі́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дичі́ю дичі́ємо, дичі́єм
2 особа дичі́єш дичі́єте
3 особа дичі́є дичі́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дичі́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дичі́в дичі́ли
жін. р. дичі́ла
сер. р. дичі́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дичі́вши