дичіти 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | дичі́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | дичі́ймо | |
| 2 особа | дичі́й | дичі́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дичі́тиму | дичі́тимемо, дичі́тимем |
| 2 особа | дичі́тимеш | дичі́тимете |
| 3 особа | дичі́тиме | дичі́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дичі́ю | дичі́ємо, дичі́єм |
| 2 особа | дичі́єш | дичі́єте |
| 3 особа | дичі́є | дичі́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| дичі́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | дичі́в | дичі́ли |
| жін. р. | дичі́ла | |
| сер. р. | дичі́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| дичі́вши | ||