-1-
іменник чоловічого роду
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дичо́к дички́
родовий дичка́ дичкі́в
давальний дичку́, дичко́ві дичка́м
знахідний дичо́к дички́
орудний дичко́м дичка́ми
місцевий на/у дичку́, дичко́ві на/у дичка́х
кличний дичку́* дички́*

Словник синонімів

ДИ́ЧКА (дике, некультивоване плодове дерево; його плід), ДИЧО́Крозм.; ЛІСНИ́ЦЯрозм. (таке дерево, що росте в лісі). Хата ще стояла, і груша-дичка перед дідовим порогом ще росла (О. Левада); Розказував [Рубець], коли якого дичка посадив, яку щепу щепив (Панас Мирний); Ідуть вони, ідуть, аж при дорозі стоїть лісниця, така колюча, напівусохла (казка).