-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ди́хання  
родовий ди́хання  
давальний ди́ханню  
знахідний ди́хання  
орудний ди́ханням  
місцевий на/у ди́ханні, ди́ханню  
кличний ди́хання*  

Словник синонімів

ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХрозм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Тулуб); Якась гаряча хвиля била йому в лице, влітала з віддихом в груди (М. Коцюбинський); Тебе я обнімаю. Мій білий подих на твоїй руці (М. Вінграновський); Єремія зітхнув глибоко усіма грудьми і вперше перевів дух (І. Нечуй-Левицький).

Словник фразеологізмів

відкрива́ється / відкри́лося дру́ге ди́хання у кого і без додатка. Відчувається приплив нових сил. І сам працює, й іншим дає викластися сповна .. В такій атмосфері .. відкривається друге дихання (З журналу); У мене друге дихання відкрилось — ледь пошивочну майстерню не проскочив (А. Крижанівський).

відкрива́ється / відкри́лося дру́ге ди́хання у кого і без додатка. Відчувається приплив нових сил. І сам працює, й іншим дає викластися сповна .. В такій атмосфері .. відкривається друге дихання (З журналу); У мене друге дихання відкрилось — ледь пошивочну майстерню не проскочив (А. Крижанівський).

забива́ти / заби́ти дух (ди́хання) кому і без додатка. Заважати вільно дихати (про вітер, запахи і т. ін.). Небо заволоклося сніговими хмарами, рвачкий вітер забивав дух (М. Коцюбинський); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб); // Спричиняти важке дихання (від надміру почуттів або через певний душевний стан). Яресько ще дужче пустив коня і чув, як лють забиває дихання, чув, як біль і сльози клекочуть у грудях (О. Гончар).

забива́ти / заби́ти дух (ди́хання) кому і без додатка. Заважати вільно дихати (про вітер, запахи і т. ін.). Небо заволоклося сніговими хмарами, рвачкий вітер забивав дух (М. Коцюбинський); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб); // Спричиняти важке дихання (від надміру почуттів або через певний душевний стан). Яресько ще дужче пустив коня і чув, як лють забиває дихання, чув, як біль і сльози клекочуть у грудях (О. Гончар).

затаї́ти (рідше притаї́ти) дух (ди́хання). Принишкнути, завмерти. Христя аж дух затаїла, щоб не пропустити і слова, що про неї будуть казати (Панас Мирний); Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (А. Хижняк); Увійшов Прокіп. Микола й дух притаїв. Сів і то почервоніє, то побіліє (А. Тесленко); Всі попадали на землю, притаїли дух (Григорій Тютюнник).

на єди́ному (одному́) ди́ханні. Не відволікаючись, швидко, при повній узгодженості всіх ланок, компонентів. Режисер побудував спектакль на єдиному диханні (З журналу).

на єди́ному (одному́) ди́ханні. Не відволікаючись, швидко, при повній узгодженості всіх ланок, компонентів. Режисер побудував спектакль на єдиному диханні (З журналу).

затаї́ти (рідше притаї́ти) дух (ди́хання). Принишкнути, завмерти. Христя аж дух затаїла, щоб не пропустити і слова, що про неї будуть казати (Панас Мирний); Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (А. Хижняк); Увійшов Прокіп. Микола й дух притаїв. Сів і то почервоніє, то побіліє (А. Тесленко); Всі попадали на землю, притаїли дух (Григорій Тютюнник).

-2-
іменник середнього роду
(те ж, що ’диха́ння’) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ди́хання  
родовий ди́хання  
давальний ди́ханню  
знахідний ди́хання  
орудний ди́ханням  
місцевий на/у ди́ханні, ди́ханню  
кличний ди́хання*  

Словник синонімів

ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХрозм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Тулуб); Якась гаряча хвиля била йому в лице, влітала з віддихом в груди (М. Коцюбинський); Тебе я обнімаю. Мій білий подих на твоїй руці (М. Вінграновський); Єремія зітхнув глибоко усіма грудьми і вперше перевів дух (І. Нечуй-Левицький).

Словник фразеологізмів

відкрива́ється / відкри́лося дру́ге ди́хання у кого і без додатка. Відчувається приплив нових сил. І сам працює, й іншим дає викластися сповна .. В такій атмосфері .. відкривається друге дихання (З журналу); У мене друге дихання відкрилось — ледь пошивочну майстерню не проскочив (А. Крижанівський).

відкрива́ється / відкри́лося дру́ге ди́хання у кого і без додатка. Відчувається приплив нових сил. І сам працює, й іншим дає викластися сповна .. В такій атмосфері .. відкривається друге дихання (З журналу); У мене друге дихання відкрилось — ледь пошивочну майстерню не проскочив (А. Крижанівський).

забива́ти / заби́ти дух (ди́хання) кому і без додатка. Заважати вільно дихати (про вітер, запахи і т. ін.). Небо заволоклося сніговими хмарами, рвачкий вітер забивав дух (М. Коцюбинський); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб); // Спричиняти важке дихання (від надміру почуттів або через певний душевний стан). Яресько ще дужче пустив коня і чув, як лють забиває дихання, чув, як біль і сльози клекочуть у грудях (О. Гончар).

забива́ти / заби́ти дух (ди́хання) кому і без додатка. Заважати вільно дихати (про вітер, запахи і т. ін.). Небо заволоклося сніговими хмарами, рвачкий вітер забивав дух (М. Коцюбинський); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб); // Спричиняти важке дихання (від надміру почуттів або через певний душевний стан). Яресько ще дужче пустив коня і чув, як лють забиває дихання, чув, як біль і сльози клекочуть у грудях (О. Гончар).

затаї́ти (рідше притаї́ти) дух (ди́хання). Принишкнути, завмерти. Христя аж дух затаїла, щоб не пропустити і слова, що про неї будуть казати (Панас Мирний); Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (А. Хижняк); Увійшов Прокіп. Микола й дух притаїв. Сів і то почервоніє, то побіліє (А. Тесленко); Всі попадали на землю, притаїли дух (Григорій Тютюнник).

на єди́ному (одному́) ди́ханні. Не відволікаючись, швидко, при повній узгодженості всіх ланок, компонентів. Режисер побудував спектакль на єдиному диханні (З журналу).

на єди́ному (одному́) ди́ханні. Не відволікаючись, швидко, при повній узгодженості всіх ланок, компонентів. Режисер побудував спектакль на єдиному диханні (З журналу).

затаї́ти (рідше притаї́ти) дух (ди́хання). Принишкнути, завмерти. Христя аж дух затаїла, щоб не пропустити і слова, що про неї будуть казати (Панас Мирний); Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (А. Хижняк); Увійшов Прокіп. Микола й дух притаїв. Сів і то почервоніє, то побіліє (А. Тесленко); Всі попадали на землю, притаїли дух (Григорій Тютюнник).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний диха́ння  
родовий диха́ння  
давальний диха́нню  
знахідний диха́ння  
орудний диха́нням  
місцевий на/у диха́нні, диха́нню  
кличний диха́ння*