дитинячий 1 значення

-1-
прикметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дити́нячий дити́няча дити́няче дити́нячі
родовий дити́нячого дити́нячої дити́нячого дити́нячих
давальний дити́нячому дити́нячій дити́нячому дити́нячим
знахідний дити́нячий, дити́нячого дити́нячу дити́няче дити́нячі, дити́нячих
орудний дити́нячим дити́нячою дити́нячим дити́нячими
місцевий на/у дити́нячому, дити́нячім на/у дити́нячій на/у дити́нячому, дити́нячім на/у дити́нячих

Словник синонімів

ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙрозм., ДИТИ́ННИЙрозм.,ДИТИ́НЯЧИЙрозм.,ДІТО́ЧИЙдіал.В уяві Небесника з’явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М. Рильський); Здалека учула [пані] дитинний крик і плач (Н. Кобринська); Він падає. В очах -- печаль дитинна (В. Коротич); Не цурається правди мудрець, Хоч вона й з уст дитинячих буде (І. Франко); Я мало знаю сучасну діточу літературу (М. Коцюбинський).