-1-
іменник жіночого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дити́на ді́ти
родовий дити́ни діте́й
давальний дити́ні ді́тям
знахідний дити́ну діте́й
орудний дити́ною ді́тьми
місцевий на/у дити́ні на/у ді́тях
кличний дити́но ді́ти

Словник синонімів

ДИТИ́НА (маленький хлопчик або маленька дівчинка), ДИТЯ́пестл.,ЧОЛОВІ́ЧОКпестл.,ДІТВА́Крозм.,ВИ́ЛУПОКзневажл.Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні (Т. Шевченко); Горе тому, хто посміє підняти Руку на першу усмішку дитяти! (М. Рильський); Данило.. підходить до колиски. У споруді, виплетеній із шелюги, спить маленький чоловічок і зрідка плямкає устами (М. Стельмах); Юрба люду біжить живо, Чоловіки і жінки, Старі, слабі й дітваки (І. Франко); Дітвора засміялася. - Ач сміються, вилупки! - сказав Яків (Панас Мирний). - Пор. 1. ді́ти, маля́.
ДИТИ́НА (щодо батьків - син або дочка), ДИТЯ́пестл.,КРОВИ́НКАпестл.,ЧА́ДОуроч., жарт.,ПЛОТЬ І КРОВ[ПЛОТЬ ВІД ПЛО́ТІ] уроч.,ПОРО́ДЖЕННЯ уроч.;ВИ́ШКРЕБОКзневажл. (про останню дитину в сім’ї). - Дитино моя дорога, кровинко моя виплакана (М. Стельмах); У них народилося дитя, гарненька донечка (О. Гончар); І батьки, і їхні чада спокійно відпочивають на дачах (В. Канівець); І вперше він синам сказав: ..Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (М. Бажан); - Вставай, породження богині! Ти спиш, але не сплять боги (М. Зеров); - Ти мені в ноги падай за те, що я твого вишкребка весь вік годую (Григорій Тютюнник).
I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́розм., ДІТЛАХИ́розм., ДІТЛАШНЯ́розм., ДИТИНЧА́ТАрозм., ДРІБНО́ТАрозм., ДРІ́Б’ЯЗОКрозм., ДРОБИНА́розм., МІЛКОТА́розм., ДІТИ́СЬКАрозм., МА́ЛЕЧдіал.,БАХУРНЯ́діал.,ДРІБдіал.; НЕБОЖА́ТАпестл. (у зверненні старшого до молодших). Школа стояла на центральній садибі, і діти з Вишеньок навчалися тут. Малечу возив спеціальний автобусик (В. Дарда); Біжить весела дітвора зі школи (Д. Павличко); На стадіоні в парку дітлахи грали в футбол (Є. Гуцало); Пошкутильгав [секретар] до вікна, видивляючись на дітлашню в скверику (В. Большак); Матерів світлішають обличчя, і сіяють очі дитинчат (В. Сосюра); Тільки він ступив на подвір’я, як за ним вискочили діти - вся дрібнота (М. Чабанівський); Дома десь там діти, дріб’язок голодний чекає на неї (Д. Бедзик); - Погляди лишень, моя дробина зовсім голюсінька (І. Франко); Коло Катрі Мелася - третя моя дочка, а там вже пішла мілкота (Марко Вовчок); - Ураган нас мало не потопив... Тріщало все... Матері з дітиськами кричали від жаху (О. Гончар); На вулиці скрізь біля кожної халупки купчилися дорослі і малеч (О. Досвітній); - Кукурудза готова! Гей, до кукурудзи, бахурня! - кличе Стефко (І. Франко); Лишив я вас самих у хаті, дріб такий, без кришки хліба (І. Франко); Веселі небожата! Чи не обридло бігать вам і по горам, і по долам? (Л. Боровиковський). - Пор. 1. дити́на.
МАЛЯ́ (маленька дитина; мала тварина), МАЛЕНЯ́розм.,ДИТИНЧА́розм.,ДИТЯ́ТКОпестл.,ДИТИНЯ́пестл.,ПЕРВО́ЛІТОКрозм.,ГОЛОПУ́ЦЬОК[ГОЛОЦЮ́ЦЬОК]фам., ПУ́ЦЬВІРІНОКфам.;МАЛЮ́Крозм.,ДИТИ́НКАпестл.,ЛЯ́ЛЯрозм.,ЛЯ́ЛЬКАрозм.,КАРАПУ́Зжарт. (мала дитина); МАЛЕ́НЬКИЙ (про малого хлопчика); МАЛЕ́НЬКА (про малу дівчинку); НЕМОВЛЯ́ (дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина); КРИ́ХІТКАпестл.,КРИШЕНЯ́пестл.,КРИ́ХТАпестл. (дуже мала дитина або тварина). І на руках у матері маля Од сонця мружиться і мов піймати хоче щось у повітрі (В. Бичко); І не знають хлоп’ята, Що із цим же ім’ям Біля двору і хати Я гасав маленям (А. Малишко); З хати, двері в яку були прочинені, вирачкувало замурзане по самісінькі вуха дитинча (М. Олійник); Їжачок, Мале дитятко, Сам полив З посівом грядку (М. Стельмах); Віддала Пазя дитиня до мене, а сама до Львова в мамки (Лесь Мартович); Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони [вівці] під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... (М. Рильський); Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по вулиці (Ганна Барвінок); .- Він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків (М. Стельмах); Малюки обсіли ночви, руками хлюпались у теплому купелі і бризкали на рожеве тільце найменшого братика (С. Чорнобривець); Дитинка вродилась. Мене ґаздиня з служби геть нагнала (І. Франко); Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Т. Шевченко); .- Ти вже прокинувся, синочку? А я тобі ляльку привела, дівчинку. Он бач, яка! (О. Довженко); Виманений окрайцем, з печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько, білоголовий, лобатий карапуз (О. Гончар); Спить маленький; матусину руку щільненько Обняли рученята дрібнії (Леся Українка); Маленька встане: - Мамо, мамо, А де наш тато? (П. Воронько); З-за цегельні торохтів віз. Їхали молодиці з немовлятами (О. Кундзич); Іноді Максиму Тадейовичу випадало йти з дому в той час, коли мами і бабусі розбирали своїх крихіток з дитячого садка (Ю. Мартич); Спи, моя крихто, рости крилата, Дітки вже сплять малі (Я. Шпорта). - Пор. 1. дити́на.
ПОРО́ДЖЕННЯ (те, що породжене, викликане до життя, спричинене чим-небудь), ПЛІД, ДИТЯ́розм.,ДИТИ́НАрозм. рідше, ЧА́ДО книжн., ірон.Яке вже там по смерті воскресіння, Яка там вічність? То усе мана, Усе примарні, злуднії видіння, Породження тривожного сумління (переклад М. Лукаша); І голос чую я настирливо-шорсткий: "Лукавий наймите, а де ж доробок твій? Де плід твоїх трудів і творчості твоєї?" (М. Зеров); Аракчеєвщина - рідне дитя самодержавства (М. Рильський); Зароджується у нас [в Галичині].. і лібералізм, до котрого так голосно признається д. Федір Чорногора в імені цілої "Правди", в імені всіх народовців галицьких. Що ж воно за таке чадо, той лібералізм? (І. Франко).

Словник фразеологізмів

бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Стельмах); — По їх січовому розуму, ніщо на світі не стоїть [не варте] ні радості, ні печалі. Філософи, вражі діти! (П. Куліш). бі́сова дити́на. — Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? — накричала на неї [дівчинку] Олена (Григорій Тютюнник).

вихлю́пувати / ви́хлюпнути [ра́зом] з ку́пелем і дити́ну. За другорядним, непотрібним і т. ін. не визнавати, не помічати і т. ін. суттєвого, істотного, основного. Але в справедливому гніві проти “віршоробів” чи не губимо ми уваги до особливостей віршованого слова, чи не вихлюпуємо разом з купелем і дитину (З газети).

вихлю́пувати / ви́хлюпнути [ра́зом] з ку́пелем і дити́ну. За другорядним, непотрібним і т. ін. не визнавати, не помічати і т. ін. суттєвого, істотного, основного. Але в справедливому гніві проти “віршоробів” чи не губимо ми уваги до особливостей віршованого слова, чи не вихлюпуємо разом з купелем і дитину (З газети).

вихлю́пувати / ви́хлюпнути [ра́зом] з ку́пелем і дити́ну. За другорядним, непотрібним і т. ін. не визнавати, не помічати і т. ін. суттєвого, істотного, основного. Але в справедливому гніві проти “віршоробів” чи не губимо ми уваги до особливостей віршованого слова, чи не вихлюпуємо разом з купелем і дитину (З газети).

вихлю́пувати / ви́хлюпнути [ра́зом] з ку́пелем і дити́ну. За другорядним, непотрібним і т. ін. не визнавати, не помічати і т. ін. суттєвого, істотного, основного. Але в справедливому гніві проти “віршоробів” чи не губимо ми уваги до особливостей віршованого слова, чи не вихлюпуємо разом з купелем і дитину (З газети).

дитя́ (дити́на, син) приро́ди. Людина, якої не торкнулися цивілізація, культура, виховання. Ще перед двома роками був [Янош], можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім [жоднім] салоні не повстидається (І. Франко); З цими дітьми природи треба було політикувати (В. Винниченко); Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір’ю природою (Г. Хоткевич).

як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля ма́ківки (ма́ківок, ма́ку), перев. зі сл. спа́ти, засну́ти і т. ін. Міцно, непробудно, дуже добре. Він [Перегуда] наряд на роботу дає звечора, а вранці, коли той наряд починають виконувати на господарстві і зчиняється лайка, Перегуда спить, як після маківки (В. Кучер); — Вночі спала? — Мов після маківки.— То все буде гаразд (М. Стельмах); Кажуть, що в дощову ніч спиться, мов після маківки (Ю. Збанацький); Спав, як після маківок (З газети); Переживши наліт, всі .. заснули, як після маку (І. Муратов). як дити́на пі́сля ма́ківки. Там Коваленко простелив газету, підклав під голову чемодан і заснув міцно й безтурботно, як дитина після маківки (П. Загребельний).

як малі́й дити́ні, зі сл. годи́ти, догоджа́ти і под. Дуже, надто, надмірно. Тільки братова багацько гордувала. Вже ж я й годила як малій дитині, та ні, не вгодила! (Марко Вовчок); Де б він [наймит] так іншим разом стерпів панотцеві?! А тепер мусив. Годив як малій дитині (Л. Мартович).