дискредитований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дискредито́ваний дискредито́вана дискредито́ване дискредито́вані
родовий дискредито́ваного дискредито́ваної дискредито́ваного дискредито́ваних
давальний дискредито́ваному дискредито́ваній дискредито́ваному дискредито́ваним
знахідний дискредито́ваний, дискредито́ваного дискредито́вану дискредито́ване дискредито́вані, дискредито́ваних
орудний дискредито́ваним дискредито́ваною дискредито́ваним дискредито́ваними
місцевий на/у дискредито́ваному, дискредито́ванім на/у дискредито́ваній на/у дискредито́ваному, дискредито́ванім на/у дискредито́ваних