дисимілятивний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дисиміляти́вний дисиміляти́вна дисиміляти́вне дисиміляти́вні
родовий дисиміляти́вного дисиміляти́вної дисиміляти́вного дисиміляти́вних
давальний дисиміляти́вному дисиміляти́вній дисиміляти́вному дисиміляти́вним
знахідний дисиміляти́вний дисиміляти́вну дисиміляти́вне дисиміляти́вні
орудний дисиміляти́вним дисиміляти́вною дисиміляти́вним дисиміляти́вними
місцевий на/у дисиміляти́вному, дисиміляти́внім на/у дисиміляти́вній на/у дисиміляти́вному, дисиміляти́внім на/у дисиміляти́вних

Словник антонімів

АСИМІЛЯЦІЯ ДИСИМІЛЯЦІЯ
Заміна одних звуків іншими, більш подібними, наближення до чого-н., уподібнення. Заміна одного з двох однакових або близьких за вимовою звуків іншими, менш подібними, заміна одного чимсь іншим, розподібнення.
Гармонійна, графічна, дистактна, дистанційна, контактна, повна, прогресивна, часткова асиміляція ~ дисиміляція.
У фонетиці асиміляцією називається уподібнювання одного звука іншим. Дисиміляція (розподібнення) - фонетичне явище, при якому один з двох однакових чи подібних звуків у межах одного слова замінюється іншим (З підручника).
Асимілятивний ~дисимілятивний, асиміляційний ~дисиміляційний, асимілюватися ~дисимілюватися.