-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дисгармоніюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дисгармонію́ймо
2 особа дисгармонію́й дисгармонію́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дисгармоніюва́тиму дисгармоніюва́тимемо, дисгармоніюва́тимем
2 особа дисгармоніюва́тимеш дисгармоніюва́тимете
3 особа дисгармоніюва́тиме дисгармоніюва́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дисгармонію́ю дисгармонію́ємо, дисгармонію́єм
2 особа дисгармонію́єш дисгармонію́єте
3 особа дисгармонію́є дисгармонію́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дисгармонію́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дисгармоніюва́в дисгармоніюва́ли
жін. р. дисгармоніюва́ла
сер. р. дисгармоніюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дисгармоніюва́вши

Словник антонімів

ГАРМОНІЯ ДИСГАРМОНІЯ
Злагоджене звучання, приємне для слуху, співзвучність, милозвучність. Порушення гармонії, відсутність милозвучності, какофонія.
Гармонія душевна, задушевна, мила, незвичайна, повна, прекрасна, приємна, рівна, чарівна, чудова ~  дисгармонія жахлива, небувала, незвична, неймовірна, неприваблива, неприємна, яка ріже вуха. Звучала, лилася, неслася, чулася з будинку, із сцени, з лісу гармоніядисгармонія.
Вся природа з небом і землею, з водою, квітками, лісами і горами здавалася однією піснею, гармонією. Вона [Балабушиха] зачудувалася од такої несподіваної дисгармонії і глянула на Балабуху дуже сердито (I. Нечуй-Левицький).
Гармоніювати //гармонувати ~дисгармонувати //дисгармоніювати, гармонійний //гармонічний ~дисгармонійний, гармонійність ~дисгармонійність, гармонічно ~дисгармонічно