дисгармоніювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | дисгармоніюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | дисгармонію́ймо | |
| 2 особа | дисгармонію́й | дисгармонію́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дисгармоніюва́тиму | дисгармоніюва́тимемо, дисгармоніюва́тимем |
| 2 особа | дисгармоніюва́тимеш | дисгармоніюва́тимете |
| 3 особа | дисгармоніюва́тиме | дисгармоніюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | дисгармонію́ю | дисгармонію́ємо, дисгармонію́єм |
| 2 особа | дисгармонію́єш | дисгармонію́єте |
| 3 особа | дисгармонію́є | дисгармонію́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| дисгармонію́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | дисгармоніюва́в | дисгармоніюва́ли |
| жін. р. | дисгармоніюва́ла | |
| сер. р. | дисгармоніюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| дисгармоніюва́вши | ||
Словник антонімів
| ГАРМОНІЯ | ДИСГАРМОНІЯ |
| Злагоджене звучання, приємне для слуху, співзвучність, милозвучність. | Порушення гармонії, відсутність милозвучності, какофонія. |
| Гармонія душевна, задушевна, мила, незвичайна, повна, прекрасна, приємна, рівна, чарівна, чудова ~ дисгармонія жахлива, небувала, незвична, неймовірна, неприваблива, неприємна, яка ріже вуха. Звучала, лилася, неслася, чулася з будинку, із сцени, з лісу гармонія ~ дисгармонія. | |
| Вся природа з небом і землею, з водою, квітками, лісами і горами здавалася однією піснею, гармонією. Вона [Балабушиха] зачудувалася од такої несподіваної дисгармонії і глянула на Балабуху дуже сердито (I. Нечуй-Левицький). | |
| Гармоніювати //гармонувати ~дисгармонувати //дисгармоніювати, гармонійний //гармонічний ~дисгармонійний, гармонійність ~дисгармонійність, гармонічно ~дисгармонічно | |