-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ди́ркати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ди́ркаймо
2 особа ди́ркай ди́ркайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ди́ркатиму ди́ркатимемо, ди́ркатимем
2 особа ди́ркатимеш ди́ркатимете
3 особа ди́ркатиме ди́ркатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ди́ркаю ди́ркаємо, ди́ркаєм
2 особа ди́ркаєш ди́ркаєте
3 особа ди́ркає ди́ркають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ди́ркаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ди́ркав ди́ркали
жін. р. ди́ркала
сер. р. ди́ркало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ди́ркавши

Словник синонімів

ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ[ДИРЧА́ТИ], ДЕРКОТА́ТИ[ДЕРКОТІ́ТИ]підсил.,ДЕРЕНЬКОТА́ТИ[ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ]підсил.,ДРЕНЧА́ТИрозм.,ДЖЕРГОТА́ТИ[ДЖЕРГОТІ́ТИ]розм.,ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ]розм.,ДИ́РКАТИдіал.В ранковій тиші з боку колодязя деренчало залізне колесо дворамного насоса (М. Томчаній); Ці дурноверхі птиці [сороки] скрипіли, дирчали й стрекотіли з такою силою, що їх було чути аж з третьої дачі (В. Винниченко); Вибравшись на твердіше, він [мотоцикл] знову переможно деркоче, мчить вперед так, наче хоче злетіти в повітря (О. Гончар); Колеса деркотіли, аж ніби кричали (І. Нечуй-Левицький); Як розбитий горнець, то завше деренькоче (Словник Б. Грінченка); Панотець.. хріп, аж вікна дренчали (А. Свидницький); Тихенько, по-джмелиному, джерґотів дріт (В. Козаченко); Цокають сокири, джеркотять пилки (А. Шиян); По широкому степу на чвертках, на осьминах шархали коси, диркали серпи (А. Головко). - Пор. бряжча́ти, 1. дзвені́ти.