директор 2 значення

-1-
іменник чоловічого роду, істота
(керівник)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дире́ктор директори́
родовий дире́ктора директорі́в
давальний дире́кторові, дире́ктору директора́м
знахідний дире́ктора директорі́в
орудний дире́ктором директора́ми
місцевий на/у дире́кторові, дире́кторі на/у директора́х
кличний дире́кторе директори́

Словник синонімів

КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯрозм.,ПРОВОДА́Ррозм.,ПРОВІ́ДЕЦЬрозм.,ОРУДА́Рзаст.,ОРУ́ДНИКзаст., МЕ́НТОРзаст.;ГОЛОВА́, ГЛАВА́уроч. (перев. особа, яка очолює якесь велике підприємство, установу або справу, захід тощо); ДИРЕ́КТОР (на підприємстві, в установі, закладі тощо); ПРАВИ́ТЕЛЬзаст. (у канцелярії). Керівник експедиції; Керівник наукових робіт; Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Б. Грінченко); Голова (глава) фірми; Особливо неприємно, коли директор школи викликає матір і скаржиться їй на мене (Л. Смілянський); Таня застругала останній олівець, згорнула з столу в папірець стружки, взяла стаканчик з олівцями (Кулик любив різнокольорові олівці) і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (М. Стельмах). - Пор. нача́льник.
-2-
іменник чоловічого роду
(провідник у радіоапаратурі)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дире́ктор директори́
родовий дире́ктора директорі́в
давальний дире́кторові, дире́ктору директора́м
знахідний дире́ктора директорі́в
орудний дире́ктором директора́ми
місцевий на/у дире́кторові, дире́кторі на/у директора́х
кличний дире́кторе директори́

Словник синонімів

КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯрозм.,ПРОВОДА́Ррозм.,ПРОВІ́ДЕЦЬрозм.,ОРУДА́Рзаст.,ОРУ́ДНИКзаст., МЕ́НТОРзаст.;ГОЛОВА́, ГЛАВА́уроч. (перев. особа, яка очолює якесь велике підприємство, установу або справу, захід тощо); ДИРЕ́КТОР (на підприємстві, в установі, закладі тощо); ПРАВИ́ТЕЛЬзаст. (у канцелярії). Керівник експедиції; Керівник наукових робіт; Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Б. Грінченко); Голова (глава) фірми; Особливо неприємно, коли директор школи викликає матір і скаржиться їй на мене (Л. Смілянський); Таня застругала останній олівець, згорнула з столу в папірець стружки, взяла стаканчик з олівцями (Кулик любив різнокольорові олівці) і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (М. Стельмах). - Пор. нача́льник.

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дире́ктор дире́ктори
родовий дире́ктора дире́кторів
давальний дире́ктору, дире́кторові дире́кторам
знахідний дире́ктор дире́ктори
орудний дире́ктором дире́кторами
місцевий на/у дире́кторі на/у дире́кторах
кличний дире́кторе* дире́ктори*