динячий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ди́нячий ди́няча ди́няче ди́нячі
родовий ди́нячого ди́нячої ди́нячого ди́нячих
давальний ди́нячому ди́нячій ди́нячому ди́нячим
знахідний ди́нячий, ди́нячого ди́нячу ди́няче ди́нячі, ди́нячих
орудний ди́нячим ди́нячою ди́нячим ди́нячими
місцевий на/у ди́нячому, ди́нячім на/у ди́нячій на/у ди́нячому, ди́нячім на/у ди́нячих