дим 1

-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дим дими́
родовий ди́му димі́в
давальний ди́му, ди́мові дима́м
знахідний дим дими́
орудний ди́мом дима́ми
місцевий на/у диму́ на/у дима́х
кличний ди́ме* дими́*

Словник синонімів

ДИМ (суміш продуктів згоряння, що виділяються в повітря),КУ́РИВОрозм.;КІ́ПТЯВА, КІ́ПОТЬ (густий, чорний); ЧАД (їдкий, задушливий - перев. при поганому горінні). Мов туманом, сірим димом оповиті села, ліси, поля, і луги... (Т. Осьмачка); До неба підіймалась хмара пари, як куриво од великого пожарища (О. Стороженко); Свічка горіла, і вогник її покрученою ледь тріпотливою цівкою кіптяви тягся догори (Ю. Смолич); Дим у кузні, кіпоть сиза... (І. Нехода); Погасла свічка, - тільки кінчик ґнота Червону іскру кидає в темноту, Страшенний чад розливши навкруги (П. Грабовський).
ПОДИ́МНЕ (у давній Русі та феодальній Україні - подать, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві), ДИМОВЕ́, ДИМ, ПОДИ́МЩИНА. [Петро:] Весною загадали [гайдуки] платить подимне (І. Карпенко-Карий); Сива жінка на майдані плаче, Бо беруть димове й поволяче, А у неї ні вола, до речі, А вона вже рік не топить печі (А. Малишко).

Словник фразеологізмів

аж дим іде́, з дієсл., перев. зі словоспол. так що. Дуже завзято, інтенсивно. [Іван:] Працювала наша бригада на прекрасному хімічному заводі, і працювала так, що аж дим ішов (І. Микитенко); Василина прискорила нишком темп, вихопилась наперед і починає сапати, аж дим іде (В. Бабляк).

в дим, зневажл. 1. зі сл. п’я́ний. Дуже сильно, до безпам’ятства. У казармі було порожньо. Кілька п’яних у дим хропло по кутках, днювальний зовсім десь зник (З. Тулуб); Горобець хромовими чобітьми вибиває польку — п’яний в дим (М. Зарудний).

2. Вщент, повністю, до краю. Перед кожним із нас кулемет, що розстрілює ворога в дим (В. Сосюра); Полк зірвався з позиції і пре на Житомир. Розклався в дим (О. Довженко).

дим коро́мислом (стовпо́м). 1. Шум, гамір, безладдя, колотнеча. Там таку бучу зняли були [солдати] — дим коромислом! (А. Головко).

2. Уживається для підкреслення інтенсивності вияву чого-небудь. Принесли пилку, сокири, заступ, дерев’яний ящик з інструментом. Прийшов дід Хома Дягіль із своїм напарником .. — Ого, та у вас уже тут дим коромислом! — вдоволено настовбурчив на лобі вицвілі брови (Ю. Збанацький).

пусти́ти [з] ди́мом ([з] вогне́м, з ві́тром і ди́мом). Знищити вогнем; спалити. [Стась:] Він [Кармелюк] ще, кажуть, нахвалявся перепороть різками всю комісію і димом пустити всі їх папери (С. Васильченко); Пустили з димом вони [повстанці] панські маєтки (Нар. опов.); Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив (О. Копиленко); Дорош обкульгав згарище .. і зняв кашкет. “Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом?” (Григорій Тютюнник). ди́мом за ві́тром пусти́ти. — Та йому [панові] й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити! (А. Головко).

дим коро́мислом (стовпо́м). 1. Шум, гамір, безладдя, колотнеча. Там таку бучу зняли були [солдати] — дим коромислом! (А. Головко).

2. Уживається для підкреслення інтенсивності вияву чого-небудь. Принесли пилку, сокири, заступ, дерев’яний ящик з інструментом. Прийшов дід Хома Дягіль із своїм напарником .. — Ого, та у вас уже тут дим коромислом! — вдоволено настовбурчив на лобі вицвілі брови (Ю. Збанацький).

іти́ / піти́ з ди́мом. Горіти, пропадати. Не один вельможний магнат хапався за голову, бачачи, як іде з димом його добро (М. Пригара); Стара батьківська хата ще в війну з димом пішла (М. Олійник); Увесь кількатисячний маєток, нагарбаний за кілька літ, пішов з димом (І. Франко).

іти́ / піти́ з ди́мом. Горіти, пропадати. Не один вельможний магнат хапався за голову, бачачи, як іде з димом його добро (М. Пригара); Стара батьківська хата ще в війну з димом пішла (М. Олійник); Увесь кількатисячний маєток, нагарбаний за кілька літ, пішов з димом (І. Франко).

пуска́ти / пусти́ти в о́чі дим (пилю́ку) кому. Вводити в оману кого-небудь. — Кому ви дим пускаєте в очі? Хіба в цьому — в благополучній загальній цифрі — і є всі найзаповітніші інтереси району? (І. Рябокляч); До чого ж ми обросли корою байдужості до рідного коріння, звикли видавати бажане за дійсне, пускати пилюку в очі! (З газети).

пуска́ти / пусти́ти в о́чі дим (пилю́ку) кому. Вводити в оману кого-небудь. — Кому ви дим пускаєте в очі? Хіба в цьому — в благополучній загальній цифрі — і є всі найзаповітніші інтереси району? (І. Рябокляч); До чого ж ми обросли корою байдужості до рідного коріння, звикли видавати бажане за дійсне, пускати пилюку в очі! (З газети).

пусти́ти [з] ди́мом ([з] вогне́м, з ві́тром і ди́мом). Знищити вогнем; спалити. [Стась:] Він [Кармелюк] ще, кажуть, нахвалявся перепороть різками всю комісію і димом пустити всі їх папери (С. Васильченко); Пустили з димом вони [повстанці] панські маєтки (Нар. опов.); Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив (О. Копиленко); Дорош обкульгав згарище .. і зняв кашкет. “Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом?” (Григорій Тютюнник). ди́мом за ві́тром пусти́ти. — Та йому [панові] й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити! (А. Головко).

пусти́ти [з] ди́мом ([з] вогне́м, з ві́тром і ди́мом). Знищити вогнем; спалити. [Стась:] Він [Кармелюк] ще, кажуть, нахвалявся перепороть різками всю комісію і димом пустити всі їх папери (С. Васильченко); Пустили з димом вони [повстанці] панські маєтки (Нар. опов.); Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив (О. Копиленко); Дорош обкульгав згарище .. і зняв кашкет. “Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом?” (Григорій Тютюнник). ди́мом за ві́тром пусти́ти. — Та йому [панові] й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити! (А. Головко).

пусти́ти [з] ди́мом ([з] вогне́м, з ві́тром і ди́мом). Знищити вогнем; спалити. [Стась:] Він [Кармелюк] ще, кажуть, нахвалявся перепороть різками всю комісію і димом пустити всі їх папери (С. Васильченко); Пустили з димом вони [повстанці] панські маєтки (Нар. опов.); Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив (О. Копиленко); Дорош обкульгав згарище .. і зняв кашкет. “Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром і димом?” (Григорій Тютюнник). ди́мом за ві́тром пусти́ти. — Та йому [панові] й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити! (А. Головко).

як дим. 1. зі сл. п’я́ний. Дуже сильно, до безпам’ятства. Ех, той Саврадим, п’яний як дим (Укр.. присл..).

2. зі сл. зни́кнути, розві́ятися, ще́знути і т. ін. Безслідно, невідомо куди. Хлопці за палієм погнались. Та де! Не спіймали, не наздогнали. Розвіявся, щез як дим (С. Журахович).