-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ди́кція  
родовий ди́кції  
давальний ди́кції  
знахідний ди́кцію  
орудний ди́кцією  
місцевий на/у ди́кції  
кличний ди́кціє*  

Словник синонімів

ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова),ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКАрозм.,ГО́ВІРрозм.,ПРОНО́НСкнижн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І. Франко); Добра дикція, чітка вимова будь-яких складних звукосполучень має першорядне значення для всіх, хто виступає прилюдно (з науково-популярної літератури); Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи з ним [онуком], не пристосовувався до дитячої говірки, а серйозно й статечно бесідував (Ю. Яновський); Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцький вигукує своїм співучим подільським говором: - ..Так, наче в пекло! (О. Гончар).