дикуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дикува́тий дикува́та дикува́те дикува́ті
родовий дикува́того дикува́тої дикува́того дикува́тих
давальний дикува́тому дикува́тій дикува́тому дикува́тим
знахідний дикува́тий, дикува́того дикува́ту дикува́те дикува́ті, дикува́тих
орудний дикува́тим дикува́тою дикува́тим дикува́тими
місцевий на/у дикува́тому, дикува́тім на/у дикува́тій на/у дикува́тому, дикува́тім на/у дикува́тих