під дикто́вку чию. Не з власної волі, за чиєюсь настановою, вказівкою. Офіцерський денщик був у найближчих стосунках з польовою кухнею, дуже радо крутився біля котла і під диктовку свого хазяїна подавав страви на стіл, немов у ресторані (З журналу); // чого. Керуючись чим-небудь. В той момент він справді не думав про себе особисто — житиме чи ні. Він діяв під диктовку прекрасного почуття, що направляло і спрямовувало його кожен крок (О. Гончар).