-1-
іменник жіночого роду
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дикто́вка дикто́вки
родовий дикто́вки дикто́вок
давальний дикто́вці дикто́вкам
знахідний дикто́вку дикто́вки
орудний дикто́вкою дикто́вками
місцевий на/у дикто́вці на/у дикто́вках
кличний дикто́вко* дикто́вки*

Словник фразеологізмів

під дикто́вку чию. Не з власної волі, за чиєюсь настановою, вказівкою. Офіцерський денщик був у найближчих стосунках з польовою кухнею, дуже радо крутився біля котла і під диктовку свого хазяїна подавав страви на стіл, немов у ресторані (З журналу); // чого. Керуючись чим-небудь. В той момент він справді не думав про себе особисто — житиме чи ні. Він діяв під диктовку прекрасного почуття, що направляло і спрямовувало його кожен крок (О. Гончар).