дикоростучий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дикоросту́чий дикоросту́ча дикоросту́че дикоросту́чі
родовий дикоросту́чого дикоросту́чої дикоросту́чого дикоросту́чих
давальний дикоросту́чому дикоросту́чій дикоросту́чому дикоросту́чим
знахідний дикоросту́чий дикоросту́чу дикоросту́че дикоросту́чі
орудний дикоросту́чим дикоросту́чою дикоросту́чим дикоросту́чими
місцевий на/у дикоросту́чому, дикоросту́чім на/у дикоросту́чій на/у дикоросту́чому, дикоросту́чім на/у дикоросту́чих

Словник синонімів

ДИКОРО́СЛИЙ (про рослини), ДИ́КИЙ, ДИКОРОСТУ́ЧИЙ, НЕКУЛЬТИВО́ВАНИЙ. Дикорослі суниці; Спустився [Оксен] у глибоку яругу, порослу чагарем і дикими грушками (Григорій Тютюнник); Дикоростучі ягідники.