дикий 2

-1-
прізвище

Словник відмінків

відмінок чол. р. жін. р. множина
називний Ди́кий Ди́ка Ди́кі
родовий Ди́кого Ди́кої Ди́ких
давальний Ди́кому Ди́кій Ди́ким
знахідний Ди́кого Ди́ку Ди́ких
орудний Ди́ким Ди́кою Ди́кими
місцевий при Ди́кому, Ди́кім при Ди́кій при Ди́ких
кличний Ди́кий Ди́ка Ди́кі
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ди́кий ди́ка ди́ке ди́кі
родовий ди́кого ди́кої ди́кого ди́ких
давальний ди́кому ди́кій ди́кому ди́ким
знахідний ди́кий, ди́кого ди́ку ди́ке ди́кі, ди́ких
орудний ди́ким ди́кою ди́ким ди́кими
місцевий на/у ди́кому, ди́кім на/у ди́кій на/у ди́кому, ди́кім на/у ди́ких

Словник синонімів

БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин - який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С. Васильченко); Ночами над пустирем сходить золотушний місяць, і бродячі собаки гризуться з-за кісток (О. Донченко); Літом [Денис] бив качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ди́кий.
ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ[ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ] (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Мотрю наче хто підмінив: стала відлюдною, сторонилась навіть своїх подруг (П. Панч); Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); - Ми з ним в одній компанії були, а тепер... Він такий вовкуватий став (Л. Юхвід); Тепер уже дядя Михайло не скаже, що я дикий... Я беру участь у важливій операції (Л. Смілянський).
ГЛУХИ́Й (про ліс, сад і т. ін. - дуже зарослий, густий),ДИ́КИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про ліс - не змінений втручанням людини); ЗДИЧА́ВІЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (позбавлений догляду). В глухих дібровах партизани кують відплату ворогам (В. Сосюра); Місце було глухе та дике! Столітні дуби, височенні осокори та широковіті липи укривали його своєю тінню (Панас Мирний); Густий, незайманий ліс, повитий грубезними ліанами, вкривав узгір’я (Ю. Смолич); Спустіла балка, тільки на її схилах росли ще здичавілі садки (І. Цюпа). - Пор. 2. густи́й, непрохідни́й.
ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі),НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Нечуй-Левицький); Він навіть не дивився на неї і, як неприручений звір, увесь час ховав на підлозі свої колись добрі очі (М. Хвильовий); В темних сінях здичавілий кіт, приснувши, мотонувся по драбині на горище (І. Цюпа). - Пор. 2. бездо́мний.
ДИКОРО́СЛИЙ (про рослини), ДИ́КИЙ, ДИКОРОСТУ́ЧИЙ, НЕКУЛЬТИВО́ВАНИЙ. Дикорослі суниці; Спустився [Оксен] у глибоку яругу, порослу чагарем і дикими грушками (Григорій Тютюнник); Дикоростучі ягідники.
НЕЙМОВІ́РНИЙ (який важко собі уявити, у який важко повірити), НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕМИ́СЛИМИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИ́КИЙпідсил.розм. (який викликає сумнів або подив, оскільки виходить за межі звичайного, розумного, логічного); ПАРАДОКСА́ЛЬНИЙкнижн. (неймовірний, незвичайний, навіть безглуздий, але звичайно тільки на перший погляд); АНЕКДОТИ́ЧНИЙ (неймовірний, незвичайний до смішного). Була просто неймовірною ця його [учня] втеча (О. Гончар); Пройти в двері - немислима річ; проламати муровані стіни - ще більше неможлива річ (Г. Хоткевич); Серед нашого народу.. трапляються всякі прізвища - чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні (Є. Гуцало); - Диким здавалося й не вірилось просто, що так могло бути: журилась [Марія], а через хвилину - сміх (А. Головко); - Чи у нього є якесь.. знання? Ви чудуєтеся, як можна підіймати таке питання?Вам воно видається парадоксальним, так як коли би хтось, бачачи пана в фраку і білих рукавичках, смів питати, чи є у нього сорочка? (І. Франко); Анекдотична ситуація. - Пор. 1. ди́вний, 1. незвича́йний.
НЕСАМОВИ́ТИЙ (який виражає стан сильного душевного потрясіння або нагадує такий стан), ДИ́КИЙрозм.; ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙрозм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙрозм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІЖЕ́НИЙ, НАВІСНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙпідсил. розм.,ОСКАЖЕНІ́ЛИЙпідсил. розм.,ОСАТАНІ́ЛИЙпідсил. розм. (від роздратування, гніву і т. ін.); НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙрозм., ПЕРЕРАЖА́ЮЧИЙдіал.,ПЕРЕРА́ЗЛИВИЙдіал. (про крик болю, відчаю тощо). Сього панич не сподівався, несамовитий вид Софіїн злякав його, і він миттю зник (Леся Українка); Сперанський дивився кудись убік диким, безтямним поглядом і ледве чутно стогнав (О. Гончар); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський); Багрич відчуває, як недобра, навіжена лють насувається на нього (Л. Дмитерко); Панщина пропала й сліду не покинула. ..То був послідок навісного лютування Потоцького, Лаша, Вишневецького та інших польських панів і українських панів-перевертнів (І. Нечуй-Левицький); - Віват! віват шляхті!.. - загаласу-вала шляхта якимись скаженими голосами (І. Нечуй-Левицький); Зеленуваті очі Гната зробилися оскаженілими (Григорій Тютюнник); Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Б. Грінченко); Знадвору вривається несвітський галас (Леся Українка). - Пор. 2. безтя́мний.
НЕСТРИ́МНИЙ (про почуття, стан, властивості тощо - нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь або такий, якого неможливо стримати чи спинити), НЕСТРИ́МАНИЙ, НЕВТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙрозм., НЕВДЕ́РЖНИЙрозм., НЕВДЕРЖИ́МИЙрозм. рідше,ДИ́КИЙпідсил. розм.;НЕВПИ́ННИЙ[НЕУПИ́ННИЙрідко], НЕСПИ́ННИЙ (якого неможливо спинити). З товаришами легко зійшовся [Порфир], розважає їх різними витівками та нестримним фантазуванням (О. Гончар); Невтримний сміх - це її прикра вада (І. Волошин); В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Вона не хоче чути.. дзиґарів, виття собаки... хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (М. Коцюбинський). - Пор. 2. неперемо́жний, 1. непогамо́вний, 2. несамови́тий.
СОРОМЛИ́ВИЙ (здатний соромитися, ніяковіти), СОРОМ’ЯЗЛИ́ВИЙ, СОРОМ’ЯЗНИ́Й, ДИ́КИЙпідсил. розм., КОНФУ́ЗЛИВИЙрозм., УСТИДЛИ́ВИЙ[ВСТИДЛИ́ВИЙ]розм.Небо на Сході яснілося до них, як соромлива дівчина (О. Гончар); Скромний, сором’язливий, неквапливий, незграбний Мишуня.. Заляканий дівчатами, червоний перед ними од сорому за власну безпомічність (Ю. Яновський); Вже до кінця танців Йон не відступавсь від Гашіци, а дика спочатку дівчина дедалі рахманішала (М. Коцюбинський); Убогий, встидливий хлопак (І. Франко).
-2-
прикметник

Словник відмінків

відмінок чол. р. жін. р. множина
називний Ди́кий Ди́ка Ди́кі
родовий Ди́кого Ди́кої Ди́ких
давальний Ди́кому Ди́кій Ди́ким
знахідний Ди́кого Ди́ку Ди́ких
орудний Ди́ким Ди́кою Ди́кими
місцевий при Ди́кому, Ди́кім при Ди́кій при Ди́ких
кличний Ди́кий Ди́ка Ди́кі
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ди́кий ди́ка ди́ке ди́кі
родовий ди́кого ди́кої ди́кого ди́ких
давальний ди́кому ди́кій ди́кому ди́ким
знахідний ди́кий, ди́кого ди́ку ди́ке ди́кі, ди́ких
орудний ди́ким ди́кою ди́ким ди́кими
місцевий на/у ди́кому, ди́кім на/у ди́кій на/у ди́кому, ди́кім на/у ди́ких

Словник синонімів

БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин - який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С. Васильченко); Ночами над пустирем сходить золотушний місяць, і бродячі собаки гризуться з-за кісток (О. Донченко); Літом [Денис] бив качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ди́кий.
ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ[ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ] (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Мотрю наче хто підмінив: стала відлюдною, сторонилась навіть своїх подруг (П. Панч); Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); - Ми з ним в одній компанії були, а тепер... Він такий вовкуватий став (Л. Юхвід); Тепер уже дядя Михайло не скаже, що я дикий... Я беру участь у важливій операції (Л. Смілянський).
ГЛУХИ́Й (про ліс, сад і т. ін. - дуже зарослий, густий),ДИ́КИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про ліс - не змінений втручанням людини); ЗДИЧА́ВІЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (позбавлений догляду). В глухих дібровах партизани кують відплату ворогам (В. Сосюра); Місце було глухе та дике! Столітні дуби, височенні осокори та широковіті липи укривали його своєю тінню (Панас Мирний); Густий, незайманий ліс, повитий грубезними ліанами, вкривав узгір’я (Ю. Смолич); Спустіла балка, тільки на її схилах росли ще здичавілі садки (І. Цюпа). - Пор. 2. густи́й, непрохідни́й.
ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі),НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Нечуй-Левицький); Він навіть не дивився на неї і, як неприручений звір, увесь час ховав на підлозі свої колись добрі очі (М. Хвильовий); В темних сінях здичавілий кіт, приснувши, мотонувся по драбині на горище (І. Цюпа). - Пор. 2. бездо́мний.
ДИКОРО́СЛИЙ (про рослини), ДИ́КИЙ, ДИКОРОСТУ́ЧИЙ, НЕКУЛЬТИВО́ВАНИЙ. Дикорослі суниці; Спустився [Оксен] у глибоку яругу, порослу чагарем і дикими грушками (Григорій Тютюнник); Дикоростучі ягідники.
НЕЙМОВІ́РНИЙ (який важко собі уявити, у який важко повірити), НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕМИ́СЛИМИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИ́КИЙпідсил.розм. (який викликає сумнів або подив, оскільки виходить за межі звичайного, розумного, логічного); ПАРАДОКСА́ЛЬНИЙкнижн. (неймовірний, незвичайний, навіть безглуздий, але звичайно тільки на перший погляд); АНЕКДОТИ́ЧНИЙ (неймовірний, незвичайний до смішного). Була просто неймовірною ця його [учня] втеча (О. Гончар); Пройти в двері - немислима річ; проламати муровані стіни - ще більше неможлива річ (Г. Хоткевич); Серед нашого народу.. трапляються всякі прізвища - чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні (Є. Гуцало); - Диким здавалося й не вірилось просто, що так могло бути: журилась [Марія], а через хвилину - сміх (А. Головко); - Чи у нього є якесь.. знання? Ви чудуєтеся, як можна підіймати таке питання?Вам воно видається парадоксальним, так як коли би хтось, бачачи пана в фраку і білих рукавичках, смів питати, чи є у нього сорочка? (І. Франко); Анекдотична ситуація. - Пор. 1. ди́вний, 1. незвича́йний.
НЕСАМОВИ́ТИЙ (який виражає стан сильного душевного потрясіння або нагадує такий стан), ДИ́КИЙрозм.; ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙрозм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙрозм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІЖЕ́НИЙ, НАВІСНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙпідсил. розм.,ОСКАЖЕНІ́ЛИЙпідсил. розм.,ОСАТАНІ́ЛИЙпідсил. розм. (від роздратування, гніву і т. ін.); НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙрозм., ПЕРЕРАЖА́ЮЧИЙдіал.,ПЕРЕРА́ЗЛИВИЙдіал. (про крик болю, відчаю тощо). Сього панич не сподівався, несамовитий вид Софіїн злякав його, і він миттю зник (Леся Українка); Сперанський дивився кудись убік диким, безтямним поглядом і ледве чутно стогнав (О. Гончар); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський); Багрич відчуває, як недобра, навіжена лють насувається на нього (Л. Дмитерко); Панщина пропала й сліду не покинула. ..То був послідок навісного лютування Потоцького, Лаша, Вишневецького та інших польських панів і українських панів-перевертнів (І. Нечуй-Левицький); - Віват! віват шляхті!.. - загаласу-вала шляхта якимись скаженими голосами (І. Нечуй-Левицький); Зеленуваті очі Гната зробилися оскаженілими (Григорій Тютюнник); Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Б. Грінченко); Знадвору вривається несвітський галас (Леся Українка). - Пор. 2. безтя́мний.
НЕСТРИ́МНИЙ (про почуття, стан, властивості тощо - нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь або такий, якого неможливо стримати чи спинити), НЕСТРИ́МАНИЙ, НЕВТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙрозм., НЕВДЕ́РЖНИЙрозм., НЕВДЕРЖИ́МИЙрозм. рідше,ДИ́КИЙпідсил. розм.;НЕВПИ́ННИЙ[НЕУПИ́ННИЙрідко], НЕСПИ́ННИЙ (якого неможливо спинити). З товаришами легко зійшовся [Порфир], розважає їх різними витівками та нестримним фантазуванням (О. Гончар); Невтримний сміх - це її прикра вада (І. Волошин); В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Вона не хоче чути.. дзиґарів, виття собаки... хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (М. Коцюбинський). - Пор. 2. неперемо́жний, 1. непогамо́вний, 2. несамови́тий.
СОРОМЛИ́ВИЙ (здатний соромитися, ніяковіти), СОРОМ’ЯЗЛИ́ВИЙ, СОРОМ’ЯЗНИ́Й, ДИ́КИЙпідсил. розм., КОНФУ́ЗЛИВИЙрозм., УСТИДЛИ́ВИЙ[ВСТИДЛИ́ВИЙ]розм.Небо на Сході яснілося до них, як соромлива дівчина (О. Гончар); Скромний, сором’язливий, неквапливий, незграбний Мишуня.. Заляканий дівчатами, червоний перед ними од сорому за власну безпомічність (Ю. Яновський); Вже до кінця танців Йон не відступавсь від Гашіци, а дика спочатку дівчина дедалі рахманішала (М. Коцюбинський); Убогий, встидливий хлопак (І. Франко).