БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин - який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С. Васильченко); Ночами над пустирем сходить золотушний місяць, і бродячі собаки гризуться з-за кісток (О. Донченко); Літом [Денис] бив качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ди́кий.

ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ[ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ] (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Мотрю наче хто підмінив: стала відлюдною, сторонилась навіть своїх подруг (П. Панч); Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); - Ми з ним в одній компанії були, а тепер... Він такий вовкуватий став (Л. Юхвід); Тепер уже дядя Михайло не скаже, що я дикий... Я беру участь у важливій операції (Л. Смілянський).

ГЛУХИ́Й (про ліс, сад і т. ін. - дуже зарослий, густий),ДИ́КИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про ліс - не змінений втручанням людини); ЗДИЧА́ВІЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (позбавлений догляду). В глухих дібровах партизани кують відплату ворогам (В. Сосюра); Місце було глухе та дике! Столітні дуби, височенні осокори та широковіті липи укривали його своєю тінню (Панас Мирний); Густий, незайманий ліс, повитий грубезними ліанами, вкривав узгір’я (Ю. Смолич); Спустіла балка, тільки на її схилах росли ще здичавілі садки (І. Цюпа). - Пор. 2. густи́й, непрохідни́й.

ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі),НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Нечуй-Левицький); Він навіть не дивився на неї і, як неприручений звір, увесь час ховав на підлозі свої колись добрі очі (М. Хвильовий); В темних сінях здичавілий кіт, приснувши, мотонувся по драбині на горище (І. Цюпа). - Пор. 2. бездо́мний.

ДИКОРО́СЛИЙ (про рослини), ДИ́КИЙ, ДИКОРОСТУ́ЧИЙ, НЕКУЛЬТИВО́ВАНИЙ. Дикорослі суниці; Спустився [Оксен] у глибоку яругу, порослу чагарем і дикими грушками (Григорій Тютюнник); Дикоростучі ягідники.

НЕЙМОВІ́РНИЙ (який важко собі уявити, у який важко повірити), НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕМИ́СЛИМИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИ́КИЙпідсил.розм. (який викликає сумнів або подив, оскільки виходить за межі звичайного, розумного, логічного); ПАРАДОКСА́ЛЬНИЙкнижн. (неймовірний, незвичайний, навіть безглуздий, але звичайно тільки на перший погляд); АНЕКДОТИ́ЧНИЙ (неймовірний, незвичайний до смішного). Була просто неймовірною ця його [учня] втеча (О. Гончар); Пройти в двері - немислима річ; проламати муровані стіни - ще більше неможлива річ (Г. Хоткевич); Серед нашого народу.. трапляються всякі прізвища - чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні (Є. Гуцало); - Диким здавалося й не вірилось просто, що так могло бути: журилась [Марія], а через хвилину - сміх (А. Головко); - Чи у нього є якесь.. знання? Ви чудуєтеся, як можна підіймати таке питання?Вам воно видається парадоксальним, так як коли би хтось, бачачи пана в фраку і білих рукавичках, смів питати, чи є у нього сорочка? (І. Франко); Анекдотична ситуація. - Пор. 1. ди́вний, 1. незвича́йний.

НЕСАМОВИ́ТИЙ (який виражає стан сильного душевного потрясіння або нагадує такий стан), ДИ́КИЙрозм.; ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙрозм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙрозм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІЖЕ́НИЙ, НАВІСНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙпідсил. розм.,ОСКАЖЕНІ́ЛИЙпідсил. розм.,ОСАТАНІ́ЛИЙпідсил. розм. (від роздратування, гніву і т. ін.); НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙрозм., ПЕРЕРАЖА́ЮЧИЙдіал.,ПЕРЕРА́ЗЛИВИЙдіал. (про крик болю, відчаю тощо). Сього панич не сподівався, несамовитий вид Софіїн злякав його, і він миттю зник (Леся Українка); Сперанський дивився кудись убік диким, безтямним поглядом і ледве чутно стогнав (О. Гончар); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський); Багрич відчуває, як недобра, навіжена лють насувається на нього (Л. Дмитерко); Панщина пропала й сліду не покинула. ..То був послідок навісного лютування Потоцького, Лаша, Вишневецького та інших польських панів і українських панів-перевертнів (І. Нечуй-Левицький); - Віват! віват шляхті!.. - загаласу-вала шляхта якимись скаженими голосами (І. Нечуй-Левицький); Зеленуваті очі Гната зробилися оскаженілими (Григорій Тютюнник); Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Б. Грінченко); Знадвору вривається несвітський галас (Леся Українка). - Пор. 2. безтя́мний.

НЕСТРИ́МНИЙ (про почуття, стан, властивості тощо - нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь або такий, якого неможливо стримати чи спинити), НЕСТРИ́МАНИЙ, НЕВТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙрозм., НЕВДЕ́РЖНИЙрозм., НЕВДЕРЖИ́МИЙрозм. рідше,ДИ́КИЙпідсил. розм.;НЕВПИ́ННИЙ[НЕУПИ́ННИЙрідко], НЕСПИ́ННИЙ (якого неможливо спинити). З товаришами легко зійшовся [Порфир], розважає їх різними витівками та нестримним фантазуванням (О. Гончар); Невтримний сміх - це її прикра вада (І. Волошин); В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Вона не хоче чути.. дзиґарів, виття собаки... хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (М. Коцюбинський). - Пор. 2. неперемо́жний, 1. непогамо́вний, 2. несамови́тий.

СОРОМЛИ́ВИЙ (здатний соромитися, ніяковіти), СОРОМ’ЯЗЛИ́ВИЙ, СОРОМ’ЯЗНИ́Й, ДИ́КИЙпідсил. розм., КОНФУ́ЗЛИВИЙрозм., УСТИДЛИ́ВИЙ[ВСТИДЛИ́ВИЙ]розм.Небо на Сході яснілося до них, як соромлива дівчина (О. Гончар); Скромний, сором’язливий, неквапливий, незграбний Мишуня.. Заляканий дівчатами, червоний перед ними од сорому за власну безпомічність (Ю. Яновський); Вже до кінця танців Йон не відступавсь від Гашіци, а дика спочатку дівчина дедалі рахманішала (М. Коцюбинський); Убогий, встидливий хлопак (І. Франко).

БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин - який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С. Васильченко); Ночами над пустирем сходить золотушний місяць, і бродячі собаки гризуться з-за кісток (О. Донченко); Літом [Денис] бив качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ди́кий.

ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ[ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ] (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Мотрю наче хто підмінив: стала відлюдною, сторонилась навіть своїх подруг (П. Панч); Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); - Ми з ним в одній компанії були, а тепер... Він такий вовкуватий став (Л. Юхвід); Тепер уже дядя Михайло не скаже, що я дикий... Я беру участь у важливій операції (Л. Смілянський).

ГЛУХИ́Й (про ліс, сад і т. ін. - дуже зарослий, густий),ДИ́КИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про ліс - не змінений втручанням людини); ЗДИЧА́ВІЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (позбавлений догляду). В глухих дібровах партизани кують відплату ворогам (В. Сосюра); Місце було глухе та дике! Столітні дуби, височенні осокори та широковіті липи укривали його своєю тінню (Панас Мирний); Густий, незайманий ліс, повитий грубезними ліанами, вкривав узгір’я (Ю. Смолич); Спустіла балка, тільки на її схилах росли ще здичавілі садки (І. Цюпа). - Пор. 2. густи́й, непрохідни́й.

ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі),НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Нечуй-Левицький); Він навіть не дивився на неї і, як неприручений звір, увесь час ховав на підлозі свої колись добрі очі (М. Хвильовий); В темних сінях здичавілий кіт, приснувши, мотонувся по драбині на горище (І. Цюпа). - Пор. 2. бездо́мний.

ДИКОРО́СЛИЙ (про рослини), ДИ́КИЙ, ДИКОРОСТУ́ЧИЙ, НЕКУЛЬТИВО́ВАНИЙ. Дикорослі суниці; Спустився [Оксен] у глибоку яругу, порослу чагарем і дикими грушками (Григорій Тютюнник); Дикоростучі ягідники.

НЕЙМОВІ́РНИЙ (який важко собі уявити, у який важко повірити), НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕМИ́СЛИМИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИ́КИЙпідсил.розм. (який викликає сумнів або подив, оскільки виходить за межі звичайного, розумного, логічного); ПАРАДОКСА́ЛЬНИЙкнижн. (неймовірний, незвичайний, навіть безглуздий, але звичайно тільки на перший погляд); АНЕКДОТИ́ЧНИЙ (неймовірний, незвичайний до смішного). Була просто неймовірною ця його [учня] втеча (О. Гончар); Пройти в двері - немислима річ; проламати муровані стіни - ще більше неможлива річ (Г. Хоткевич); Серед нашого народу.. трапляються всякі прізвища - чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні (Є. Гуцало); - Диким здавалося й не вірилось просто, що так могло бути: журилась [Марія], а через хвилину - сміх (А. Головко); - Чи у нього є якесь.. знання? Ви чудуєтеся, як можна підіймати таке питання?Вам воно видається парадоксальним, так як коли би хтось, бачачи пана в фраку і білих рукавичках, смів питати, чи є у нього сорочка? (І. Франко); Анекдотична ситуація. - Пор. 1. ди́вний, 1. незвича́йний.

НЕСАМОВИ́ТИЙ (який виражає стан сильного душевного потрясіння або нагадує такий стан), ДИ́КИЙрозм.; ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙрозм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙрозм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІЖЕ́НИЙ, НАВІСНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙпідсил. розм.,ОСКАЖЕНІ́ЛИЙпідсил. розм.,ОСАТАНІ́ЛИЙпідсил. розм. (від роздратування, гніву і т. ін.); НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙрозм., ПЕРЕРАЖА́ЮЧИЙдіал.,ПЕРЕРА́ЗЛИВИЙдіал. (про крик болю, відчаю тощо). Сього панич не сподівався, несамовитий вид Софіїн злякав його, і він миттю зник (Леся Українка); Сперанський дивився кудись убік диким, безтямним поглядом і ледве чутно стогнав (О. Гончар); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський); Багрич відчуває, як недобра, навіжена лють насувається на нього (Л. Дмитерко); Панщина пропала й сліду не покинула. ..То був послідок навісного лютування Потоцького, Лаша, Вишневецького та інших польських панів і українських панів-перевертнів (І. Нечуй-Левицький); - Віват! віват шляхті!.. - загаласу-вала шляхта якимись скаженими голосами (І. Нечуй-Левицький); Зеленуваті очі Гната зробилися оскаженілими (Григорій Тютюнник); Дівчина скрикнула страшним нелюдським криком та й упала, як мертва, додолу біля мертвої матері (Б. Грінченко); Знадвору вривається несвітський галас (Леся Українка). - Пор. 2. безтя́мний.

НЕСТРИ́МНИЙ (про почуття, стан, властивості тощо - нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь або такий, якого неможливо стримати чи спинити), НЕСТРИ́МАНИЙ, НЕВТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙрозм., НЕВДЕ́РЖНИЙрозм., НЕВДЕРЖИ́МИЙрозм. рідше,ДИ́КИЙпідсил. розм.;НЕВПИ́ННИЙ[НЕУПИ́ННИЙрідко], НЕСПИ́ННИЙ (якого неможливо спинити). З товаришами легко зійшовся [Порфир], розважає їх різними витівками та нестримним фантазуванням (О. Гончар); Невтримний сміх - це її прикра вада (І. Волошин); В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Вона не хоче чути.. дзиґарів, виття собаки... хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (М. Коцюбинський). - Пор. 2. неперемо́жний, 1. непогамо́вний, 2. несамови́тий.

СОРОМЛИ́ВИЙ (здатний соромитися, ніяковіти), СОРОМ’ЯЗЛИ́ВИЙ, СОРОМ’ЯЗНИ́Й, ДИ́КИЙпідсил. розм., КОНФУ́ЗЛИВИЙрозм., УСТИДЛИ́ВИЙ[ВСТИДЛИ́ВИЙ]розм.Небо на Сході яснілося до них, як соромлива дівчина (О. Гончар); Скромний, сором’язливий, неквапливий, незграбний Мишуня.. Заляканий дівчатами, червоний перед ними од сорому за власну безпомічність (Ю. Яновський); Вже до кінця танців Йон не відступавсь від Гашіци, а дика спочатку дівчина дедалі рахманішала (М. Коцюбинський); Убогий, встидливий хлопак (І. Франко).