-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | дик | ди́ки |
| родовий | ди́ка | ди́ків |
| давальний | ди́кові, ди́ку | ди́кам |
| знахідний | ди́ка | ди́ки, ди́ків |
| орудний | ди́ком | ди́ками |
| місцевий | на/у ди́кові, ди́ку | на/у ди́ках |
| кличний | ди́ку | ди́ки |
Словник синонімів
КАБА́Н (самець свині; свійський - перев. кастрований); ВЕПР (перев. дикий); ДИК діал. (дикий); КНУР (некастрований самець). Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір’я (М. Коцюбинський); Через ліщину продерся дикий кабан (І. Нечуй-Левицький); Чорно-сірий вепр вистрибнув з кущів і з грізним хрюканням затрусив на мисливців (З. Тулуб); Стадо диків рохкало десь у дебрі (І. Франко); Підстрелений мов дикий кнур (І. Котляревський).