-1-
іменник чоловічого роду, істота
(вепр) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дик ди́ки
родовий ди́ка ди́ків
давальний ди́кові, ди́ку ди́кам
знахідний ди́ка ди́ки, ди́ків
орудний ди́ком ди́ками
місцевий на/у ди́кові, ди́ку на/у ди́ках
кличний ди́ку ди́ки

Словник синонімів

КАБА́Н (самець свині; свійський - перев. кастрований); ВЕПР (перев. дикий); ДИК діал. (дикий); КНУР (некастрований самець). Кабани лежали по сажах, а кнурці, льохи і поросята рили подвір’я (М. Коцюбинський); Через ліщину продерся дикий кабан (І. Нечуй-Левицький); Чорно-сірий вепр вистрибнув з кущів і з грізним хрюканням затрусив на мисливців (З. Тулуб); Стадо диків рохкало десь у дебрі (І. Франко); Підстрелений мов дикий кнур (І. Котляревський).