ДИВУВА́ТИ (викликати подив незвичайністю),ВРАЖА́ТИ, ЧУДУВА́ТИрозм.,ЗАЧУДО́ВУВАТИрозм.; ПРИГОЛО́МШУВАТИ (надто сильно дивувати); ЕПАТУВА́ТИкнижн. (порушенням загальноприйнятих норм, правил). - Док.: здивува́ти, вра́зити, зчудува́ти, зачудува́ти, приголо́мшити, епатува́ти. Одне лише дивувало в його поведінці: усіх заставляв сміятися, а сам не сміявся (Григорій Тютюнник); Коструб вражав людей своєю нелюдською силою і вмінням гратися гирями, мов пампушками (М. Чабанівський); Книш чудував усіх тими бумагами, які лучалося йому стрівати в поліції (Панас Мирний); А все-таки почув [Боровий] новину, і таку, що аж зачудувала його (Я. Гримайло); До революції в Одесі видавалася газета "Копейка", і любила вона приголомшувати читачів усілякими сенсаціями (В. Большак); Його полотна нікого не ображають, не епатують (М. Слабошпицький).

ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування),ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИрозм.,ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯрозм.,ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯрозм.,ЧУДУВА́ТИрозм., ПОДИВЛЯ́ТИрозм.,ЗУМІВА́ТИСЯдіал.,ЧУДИ́ТИСЯзаст. - Док.: здивува́тися, вра́зи́тися, зчудува́тися, зачудува́тися, здивува́ти, ди́вом здивува́тися, зумі́тися. Палати, палати Понад тихою рікою; А берег ушитий Увесь каменем. Дивуюсь, Мов несамовитий! Як то воно зробилося З калюжі такої Таке диво... (Т. Шевченко); Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (О. Гончар); Нянька і кухарка аж чудувалися, де в тої старої береться стільки сили (О. Маковей); - Я той самий, котрого років п’ять тому назад боялись як злодія.. Тепер я приїхав до вас учителем. Здивувались, люди? Не дивуйте, брати мої! (М. Коцюбинський); На похороні великим дивом люди дивувалися, великим чудом чудувалися! (Г. Хоткевич); А дівчата на підмогу Відстаючим скрізь ішли. Старші люди чудували: - Чи було таке коли? (С. Воскрекасенко); Кожний подивляв, як став він розказувати, які дороги життя він перейшов (С. Ковалів); Єленка зумівалася, чого її межи гістьми сідати, коли вона у себе дома (Марко Черемшина); Перевертням морським чудились [троянці] (І. Котляревський).