-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дивува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   диву́ймо
2 особа диву́й диву́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дивува́тиму дивува́тимемо, дивува́тимем
2 особа дивува́тимеш дивува́тимете
3 особа дивува́тиме дивува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа диву́ю диву́ємо, диву́єм
2 особа диву́єш диву́єте
3 особа диву́є диву́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
диву́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дивува́в дивува́ли
жін. р. дивува́ла
сер. р. дивува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дивува́вши

Словник синонімів

ДИВУВА́ТИ (викликати подив незвичайністю),ВРАЖА́ТИ, ЧУДУВА́ТИрозм.,ЗАЧУДО́ВУВАТИрозм.; ПРИГОЛО́МШУВАТИ (надто сильно дивувати); ЕПАТУВА́ТИкнижн. (порушенням загальноприйнятих норм, правил). - Док.: здивува́ти, вра́зити, зчудува́ти, зачудува́ти, приголо́мшити, епатува́ти. Одне лише дивувало в його поведінці: усіх заставляв сміятися, а сам не сміявся (Григорій Тютюнник); Коструб вражав людей своєю нелюдською силою і вмінням гратися гирями, мов пампушками (М. Чабанівський); Книш чудував усіх тими бумагами, які лучалося йому стрівати в поліції (Панас Мирний); А все-таки почув [Боровий] новину, і таку, що аж зачудувала його (Я. Гримайло); До революції в Одесі видавалася газета "Копейка", і любила вона приголомшувати читачів усілякими сенсаціями (В. Большак); Його полотна нікого не ображають, не епатують (М. Слабошпицький).
ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування),ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИрозм.,ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯрозм.,ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯрозм.,ЧУДУВА́ТИрозм., ПОДИВЛЯ́ТИрозм.,ЗУМІВА́ТИСЯдіал.,ЧУДИ́ТИСЯзаст. - Док.: здивува́тися, вра́зи́тися, зчудува́тися, зачудува́тися, здивува́ти, ди́вом здивува́тися, зумі́тися. Палати, палати Понад тихою рікою; А берег ушитий Увесь каменем. Дивуюсь, Мов несамовитий! Як то воно зробилося З калюжі такої Таке диво... (Т. Шевченко); Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (О. Гончар); Нянька і кухарка аж чудувалися, де в тої старої береться стільки сили (О. Маковей); - Я той самий, котрого років п’ять тому назад боялись як злодія.. Тепер я приїхав до вас учителем. Здивувались, люди? Не дивуйте, брати мої! (М. Коцюбинський); На похороні великим дивом люди дивувалися, великим чудом чудувалися! (Г. Хоткевич); А дівчата на підмогу Відстаючим скрізь ішли. Старші люди чудували: - Чи було таке коли? (С. Воскрекасенко); Кожний подивляв, як став він розказувати, які дороги життя він перейшов (С. Ковалів); Єленка зумівалася, чого її межи гістьми сідати, коли вона у себе дома (Марко Черемшина); Перевертням морським чудились [троянці] (І. Котляревський).