-1-
іменник жіночого роду
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дивови́жа дивови́жі
родовий дивови́жі дивови́ж
давальний дивови́жі дивови́жам
знахідний дивови́жу дивови́жі
орудний дивови́жею дивови́жами
місцевий на/у дивови́жі на/у дивови́жах
кличний дивови́же* дивови́жі*

Словник синонімів

ДИ́ВО (те, що викликає великий подив),ЧУ́ДО, ДИВИНА́розм., ЧУДАСІ́Ярозм.,ДИВОВИ́ЖАрозм.,ДИКО́ВИНАрозм.,ДИВО́ВИСЬКОрозм.,ДИВО́ВИЩЕрозм.,ЧУДНО́ТАрозм.,ДИВНИ́ЦЯрозм.,ДИ́ВО ДИ́ВНЕфольк.,ПРЕЧУ́ДОрозм.,ДИВОГЛЯ́Ддіал.,ДИВОГЛЯ́ДІЯдіал.,ДИВ діал.;КУРЙО́З (щось недоладне, іноді безглузде). Морські дива і чуда суходолу швидко пролітають у тій розмові, швидше, ніж летить корабель білокрилий (Леся Українка); Дивом-дивиною було те, що її досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); - Що за чудасія! - здивувався старшина: сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (С. Васильченко); Буде осінь лити студені дощі на широкі поля, на багряні ліси та парки, аби цю дивовижу загасити (С. Пушик); Інтерес до новенького враз виріс, його обліпили з усіх боків, розглядали безцеремонно, як якусь диковину (Ю. Збанацький); [Горожани:] От дивовисько було! Такий був [Рудий] п’яний та розхристаний, що жінки іншою вулицею обходили! (Я. Мамонтов); - Що то була за стріча! Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (І. Франко); - Чуднота! - міркував він дорогою. - Чи це мій син занадто порозумнів, чи попросту вдає дурника? (А. Кримський); Мов людина - от дивниця - Відказала мені птиця,.. Крук балака - справді чудно, Понять віри навіть трудно (переклад П. Грабовського); І диво дивнеє! ніколи Ніхто не бачив, і не чув Такого дива.. Над самим Віфлеємом, боком, Мітла огненная зійшла (Т. Шевченко); З усього села збігалися діти дивитись на те пречудо - і великим дивом дивувалися... (Панас Мирний); Так голосно вона кричала, що всі сусіди стали збігатися, як на який дивогляд (Марко Черемшина); - Це що за дивоглядія? - спитав Тугар Вовк, коли старці почали наближатися до них (І. Франко); Ой там на горі дивний див: Там соловейко гніздо звив (пісня); Я навіть знав і такий курйоз, що автор був перше "нашим відомим", а потім спустився до "починаючого" (Леся Українка).
ЗДИВУВА́ННЯ (почуття, стан людини, викликані сильним враженням від чогось незвичайного, дивного, незрозумілого), ПО́ДИВ, ЗДИВО́ВАННЯ, ЗЧУДУВА́ННЯ, ДИВУВА́ННЯрідше, ЗАЧУДО́ВАННЯ[ЗАЧУДУВА́ННЯ]підсил.,ДИВОВИ́ЖАрозм.,ЗДУМІ́ННЯдіал.Христина зупинилася біля вітряка і заніміла від здивування: невтомні крила його були білі й іскристі, мов зліплені з срібла (М. Стельмах); Михайлина від подиву не могла промовити й слова. Перед нею стояв син, але вона не впізнала його (Ю. Збанацький); Відчинивши двері до передпокою, вона рвучко оглянулась, і Валентин Модестович побачив в її очах і здивовання, і деяку розгубленість (Ю. Шовкопляс); Київ приймав церков Софії дивуванням і захопленням (П. Загребельний); Вигук зачудовання вихопився у юрби: модель перелетіла через верхівку дерева (О. Донченко); Ніхто не в силі описати його зачудування, коли побачив скарбницю зовсім порожню (І. Франко); На дивовижу всім дворовим, винесла та течія й панську горничну Катрю з двору на волю! (Панас Мирний); [Килина (оговтавшись від здуміння, ворожо):] Чи ба! Я в добрий час тобі сказала! (Леся Українка).