-1-
іменник середнього роду
* Але: два, три, чотири ди́ва

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ди́во дива́
родовий ди́ва див
давальний ди́ву дива́м
знахідний ди́во дива́
орудний ди́вом дива́ми
місцевий на/у ди́ві на/у дива́х
кличний ди́во* дива́*

Словник синонімів

ДИ́ВО (те, що викликає великий подив),ЧУ́ДО, ДИВИНА́розм., ЧУДАСІ́Ярозм.,ДИВОВИ́ЖАрозм.,ДИКО́ВИНАрозм.,ДИВО́ВИСЬКОрозм.,ДИВО́ВИЩЕрозм.,ЧУДНО́ТАрозм.,ДИВНИ́ЦЯрозм.,ДИ́ВО ДИ́ВНЕфольк.,ПРЕЧУ́ДОрозм.,ДИВОГЛЯ́Ддіал.,ДИВОГЛЯ́ДІЯдіал.,ДИВ діал.;КУРЙО́З (щось недоладне, іноді безглузде). Морські дива і чуда суходолу швидко пролітають у тій розмові, швидше, ніж летить корабель білокрилий (Леся Українка); Дивом-дивиною було те, що її досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); - Що за чудасія! - здивувався старшина: сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (С. Васильченко); Буде осінь лити студені дощі на широкі поля, на багряні ліси та парки, аби цю дивовижу загасити (С. Пушик); Інтерес до новенького враз виріс, його обліпили з усіх боків, розглядали безцеремонно, як якусь диковину (Ю. Збанацький); [Горожани:] От дивовисько було! Такий був [Рудий] п’яний та розхристаний, що жінки іншою вулицею обходили! (Я. Мамонтов); - Що то була за стріча! Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (І. Франко); - Чуднота! - міркував він дорогою. - Чи це мій син занадто порозумнів, чи попросту вдає дурника? (А. Кримський); Мов людина - от дивниця - Відказала мені птиця,.. Крук балака - справді чудно, Понять віри навіть трудно (переклад П. Грабовського); І диво дивнеє! ніколи Ніхто не бачив, і не чув Такого дива.. Над самим Віфлеємом, боком, Мітла огненная зійшла (Т. Шевченко); З усього села збігалися діти дивитись на те пречудо - і великим дивом дивувалися... (Панас Мирний); Так голосно вона кричала, що всі сусіди стали збігатися, як на який дивогляд (Марко Черемшина); - Це що за дивоглядія? - спитав Тугар Вовк, коли старці почали наближатися до них (І. Франко); Ой там на горі дивний див: Там соловейко гніздо звив (пісня); Я навіть знав і такий курйоз, що автор був перше "нашим відомим", а потім спустився до "починаючого" (Леся Українка).

Словник фразеологізмів

на ди́во. 1. Гарний, чудовий, незвичайний. І виросла я на диво: Кароока, чорнобрива, Білолиця (Т. Шевченко); Улиця — справді на диво. По обидва боки цілим муром витяглись у струнку височезні палаци (Панас Мирний). аж на ди́во. Шкіра в нього біла, аж на диво, Але — чорна варварська душа (Л. Дмитерко).

2. з дієсл. Дуже гарно, добре; незвичайно. — Куплю собі нову квітчасту хустку на голову та вив’яжу собі голову на диво! Отак-о,— сказала Соломія (І. Нечуй-Левицький); Сад розцвіта наш на диво — Все в цвіту та в меду! (І. Вирган); Одна із них [криниць] мурована на диво, Що не кажи, з усіх боків красива (В. Іванович).

3. Всупереч сподіванням. Іван стрів її [Палагну] звісткою, що здохла ягничка. Але, на диво, їй анітрошки не жалко було ягнички (М. Коцюбинський); Переглядаючи підручник з арифметики, він знайшов задачу, що на ній спіткнувся на іспитах. На диво, дещо поплутавшись в ходах, він тепер розв’язав її (Г. Коцюба).

чудеса́ (ди́во, чу́до і т. ін.) в ре́шеті. Уживається для вираження захоплення чимсь або здивування з приводу чого-небудь. — Чудеса в решеті! Аж незручно якось, сплутав… Думав, що артистка, а насправді.. — Що насправді, тату? — поцікавився ніби між іншим син. — Інженерка по водних справах (В. Минко); // Щось неймовірне або хтось неймовірний. Обертається до мене не якась проява-халамидниця, не чудо в решеті, а натуральна моя рідна жінка Мартоха (Є. Гуцало).

на ди́во. 1. Гарний, чудовий, незвичайний. І виросла я на диво: Кароока, чорнобрива, Білолиця (Т. Шевченко); Улиця — справді на диво. По обидва боки цілим муром витяглись у струнку височезні палаци (Панас Мирний). аж на ди́во. Шкіра в нього біла, аж на диво, Але — чорна варварська душа (Л. Дмитерко).

2. з дієсл. Дуже гарно, добре; незвичайно. — Куплю собі нову квітчасту хустку на голову та вив’яжу собі голову на диво! Отак-о,— сказала Соломія (І. Нечуй-Левицький); Сад розцвіта наш на диво — Все в цвіту та в меду! (І. Вирган); Одна із них [криниць] мурована на диво, Що не кажи, з усіх боків красива (В. Іванович).

3. Всупереч сподіванням. Іван стрів її [Палагну] звісткою, що здохла ягничка. Але, на диво, їй анітрошки не жалко було ягнички (М. Коцюбинський); Переглядаючи підручник з арифметики, він знайшов задачу, що на ній спіткнувся на іспитах. На диво, дещо поплутавшись в ходах, він тепер розв’язав її (Г. Коцюба).