ГА́РНИЙ (про людину, її риси - який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ[УРОДЛИ́ВИЙ], ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк., ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк., ПРИГО́ЖИЙфольк., ЛО́ВКИЙрозм., КРАСОВИ́ТИЙрозм., БЛАГОЛІ́ПНИЙкнижн., заст.,ПРЕПОДО́БНИЙкнижн., заст.,СПОДО́БНИЙзаст.,ПОДО́БНИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.,ХО́СНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ШПЕ́ТНИЙдіал.,ХУПА́ВИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,ПРЕГА́РНИЙпідсил.,КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕЧУДО́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,МАЛЬО́ВАНИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів’я); [Гострохвостий:] Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); - Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко - як яблучко (Марко Вовчок); - Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко - серцю неспокій (прислів’я); Хто милий, той красен (прислів’я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жальже б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана - Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. - Яка в мене ловка мати, коли весела, - подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в’ються по плечах, щоки рум’яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий - Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ’яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); [Хмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); - Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам’яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).

ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. - який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк.,ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк.,ЛА́ДНИЙрозм.,ЛО́ВКИЙрозм.,КРАСОВИ́ТИЙрозм.,ФА́ЙНИЙдіал.,ША́ТНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм., ПРЕГА́РНИЙпідсил.,ПРЕЧУДО́ВНИЙпідсил.поет.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він [краєвид] літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко); - Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ’яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку - завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться [Габріель] з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом’янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників - вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом - були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).

ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙрозм.,ДИВО́ЧНИЙрозм.,ДИВОГЛЯ́ДНИЙдіал.;ХИМЕ́РНИЙ, ХИМЕ́РИСТИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, ФАНТАСТИ́ЧНИЙ, ПОТОЙБІ́ЧНИЙ (який виходить за межі звичайного, нормального);ЕКЗОТИ́ЧНИЙ (незвичайний для даної місцевості, культури, даного середовища тощо); ДИВАКУВА́ТИЙ, ЧУДАКУВА́ТИЙ (про людину);ДИВА́ЦЬКИЙ, ЧУДА́ЦЬКИЙ (властивий дивакові). На другий день возять нас усюди.. Що не крок, то нова штука, та така, що не знаєш, що сказати, така вона мудра та дивна (збірник "Народні оповідання"); Семен Палій той та був на все село чудний та дивний (Марко Вовчок); [Захарко:] Якась чудна у тебе сьогодня балачка: з одного на друге перескакуєш, тільки докупи не збереш! (М. Кропивницький); У двері просовується якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п’ят, свитині (Г. Хоткевич); З Зоєю прийшов Кость, який мав чудернацьке прізвище - Закопайвухо (О. Донченко); Ось сафора, диковинне південне дерево, що квітує у липні білим та запахущим квітом (О. Гончар); Дивувалася [Марія], дивилась і слухала, як молодий Дивочний гость той говорив (Т. Шевченко); Був [капелюх] трохи дивоглядний, з надто високим пером та дуже великими крисами (Н. Кобринська); [Економ:] Якесь дивне те військо, що я його такого ніколи й не бачив: і зброя і одежа - все якесь химерне, невидане (С. Васильченко); Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім: ..Тремку, химеристу веселку Округ лампади (М. Старицький); Вона ніяк не могла зібрати думки й оговтатися в несподіваних і курйозних - коли не сказати більше - обставинах (Ю. Смолич); Люблять [магнати] вражати своїх гостей якоюсь несподіванкою, чимсь незвичайним, фантастичним (І. Нечуй-Левицький); Чи то в тумані, чи від шуму води короткі накази їхні здавалися глухими, потойбічними (О. Донченко); - Я вас здалека пізнав, по екзотичній постаті вашій (О. Кобилянська); Леонід Артемович давно здавався завучу дивакуватим (Ю. Мушкетик); Начеб скинув з себе маску вищості - простим став цей чудакуватий молодий чоловік (Ю. Шовкопляс); Всі в редакції знають дивацьке захоплення Пилипа Остаповича - колекціонувати всілякі перекрути від слова "псевдонім" (С. Журахович); Старов цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не здавалося все це чудацьким (О. Ільченко). - Пор. 1. незрозумі́лий, 1. неймові́рний.

ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО[ЧУДЕРНА́ЦЬКИ], НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВОрозм.,ДИВО́ЧНОрозм.Мов намальований сіяв [гість], І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т. Шевченко); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював (О. Гончар); - Де ти там у гаспида таскавсь? Іще навдивовижу, як-то добрів і знайшов свою хату (Г. Квітка-Основ’яненко); Він чудернацько змахнув руками, ніби збирався летіти під хмари (В. Кучер); На дорозі стояла машина, чудернацьки розфарбована (Ю. Яновський); Зеленіло свіже, вимите дощем село. Воно кликало парубка в свою незвично принадну глибінь (М. Стельмах); Килина тільки всміхнулась.. І, на диво, почувалась ні зажуреною, ні враженою (Є. Гуцало); Його живіт страшенно випнувсь, як здоровецький гарбуз, що часом на продиво вродить у городі між меншими (І. Нечуй-Левицький); Тіні місячні біжать, І кожна з них дивочно мінить Гаї, що мурами стоять (М. Рильський). - Пор. 1. ди́вний.

НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якого не можна зрозуміти, збагнути); МАЛОЗРОЗУМІ́ЛИЙ (який важко зрозуміти); НЕЯ́СНИ́Й, НЕПЕ́ВНИЙ, ТУМА́ННИЙпідсил.,ТЕ́МНИЙпідсил. (про зміст, причини і т. ін. чого-небудь - у якому важко розібратися); НЕЗ’ЯСО́ВНИЙ, НЕПОЯСНЕ́ННИЙ, НЕПОЯСНИ́МИЙрідше,НЕДОВІДО́МИЙрозм. (який важко зрозуміти й пояснити в більш або менш задовільний спосіб); НЕЗБАГНЕ́ННИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙперев. для кого,НЕДОСЯ́ЖНИЙперев. для кого,ХИМЕ́РНИЙ, ІРРАЦІОНА́ЛЬНИЙкнижн.,НЕСПОВІДИ́МИЙзаст. (через свою загадковість, таємничість); ТАРАБА́РСЬКИЙрозм. (про незрозумілу мову); НЕДОХІ́ДЛИВИЙ (про пояснення, мову викладу тощо - який важко сприйняти); НЕЗ’ЯСО́ВАНИЙ, НЕВИ́ЯСНЕНИЙ рідше,НЕРОЗГА́ДАНИЙ (який лишається неясним, незрозумілим). Для Параскіци настав чудний і разом з тим важкий час. Усе одмінилося для неї, все стало загадковим, незрозумілим (М. Коцюбинський); І тоді їй син розкривається більше, ніж будь-коли, в якихось тайнощах своїх, в чомусь малозрозумілому матері (О. Гончар); З неясних причин Зупинився поїзд до семи годин (П. Усенко); В останній час на кордоні робилось щось непевне (П. Загребельний); Спадає на думку Тоні трохи таємнича, туманна історія взаємин голови робіткому Лукії та капітана Дорошенка (О. Гончар); Темна справа; Йому здавалося, що він чує голоси за червоними дверима, вгадує людські постаті. Це було дивне, зовсім незрозуміле й нез’ясовне почуття (П. Загребельний); Й на новому місці з’явилися протоколи про розтрощені вітрини та непоясненне дитяче бродяжництво (О. Гончар); Орест не відповідав. Йому затяло дух, і він щосили боровся з цим непояснимим для нього жахним чуттям (О. Досвітній); І знову зринало в душі відчуття образи й незбагненного болю (Ю. Бедзик); - Світе широкий! Який ти для мене, молодої, недоступний, яким муром обведений!.. (О. Кобилянська); В її очах було щось глибоке, таємне і недосяжне (Є. Кравченко); Що, любі дітки, чи годиться Химерна загадка моя (Л. Глібов); - Я відчував себе персонажем якогось нісенітного роману, в якому діють лише люди з ірраціональною психікою (Ю. Шовкопляс); [Чернець:] Несповідима стежка провидіння... (О. Левада); Вона дивилась на Огея своїми ясними, дитячими очима, що ховали нез’ясовану кмітливість і волю (О. Досвітній); Досі я згадую про сього хлопчину як про невияснений для мене психологічний феномен (І. Франко). - Пор. 1. ди́вний, 3. невира́зний, 2. таємни́чий.

НЕЙМОВІ́РНИЙ (який важко собі уявити, у який важко повірити), НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕМИ́СЛИМИЙ, НЕПРАВДОПОДІ́БНИЙ, ДИ́КИЙпідсил.розм. (який викликає сумнів або подив, оскільки виходить за межі звичайного, розумного, логічного); ПАРАДОКСА́ЛЬНИЙкнижн. (неймовірний, незвичайний, навіть безглуздий, але звичайно тільки на перший погляд); АНЕКДОТИ́ЧНИЙ (неймовірний, незвичайний до смішного). Була просто неймовірною ця його [учня] втеча (О. Гончар); Пройти в двері - немислима річ; проламати муровані стіни - ще більше неможлива річ (Г. Хоткевич); Серед нашого народу.. трапляються всякі прізвища - чудернацькі, химерні, дивовижні, неправдоподібні (Є. Гуцало); - Диким здавалося й не вірилось просто, що так могло бути: журилась [Марія], а через хвилину - сміх (А. Головко); - Чи у нього є якесь.. знання? Ви чудуєтеся, як можна підіймати таке питання?Вам воно видається парадоксальним, так як коли би хтось, бачачи пана в фраку і білих рукавичках, смів питати, чи є у нього сорочка? (І. Франко); Анекдотична ситуація. - Пор. 1. ди́вний, 1. незвича́йний.