-1-
іменник чоловічого роду, істота
(у міфології)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний див ди́ви
родовий ди́ва ди́вів
давальний ди́вові, ди́ву ди́вам
знахідний ди́ва ди́вів
орудний ди́вом ди́вами
місцевий на/у ди́вові, ди́ві на/у ди́вах
кличний ди́ве ди́ви
-2-
іменник чоловічого роду
(диво) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний див ди́ви
родовий ди́ва ди́вів
давальний ди́вові, ди́ву ди́вам
знахідний ди́ва ди́вів
орудний ди́вом ди́вами
місцевий на/у ди́вові, ди́ві на/у ди́вах
кличний ди́ве ди́ви

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний див ди́ви
родовий ди́ву ди́вів
давальний ди́ву, ди́вові ди́вам
знахідний див ди́ви
орудний ди́вом ди́вами
місцевий на/у ди́ві на/у ди́вах
кличний ди́ве* ди́ви*

Словник синонімів

ДИ́ВО (те, що викликає великий подив),ЧУ́ДО, ДИВИНА́розм., ЧУДАСІ́Ярозм.,ДИВОВИ́ЖАрозм.,ДИКО́ВИНАрозм.,ДИВО́ВИСЬКОрозм.,ДИВО́ВИЩЕрозм.,ЧУДНО́ТАрозм.,ДИВНИ́ЦЯрозм.,ДИ́ВО ДИ́ВНЕфольк.,ПРЕЧУ́ДОрозм.,ДИВОГЛЯ́Ддіал.,ДИВОГЛЯ́ДІЯдіал.,ДИВ діал.;КУРЙО́З (щось недоладне, іноді безглузде). Морські дива і чуда суходолу швидко пролітають у тій розмові, швидше, ніж летить корабель білокрилий (Леся Українка); Дивом-дивиною було те, що її досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); - Що за чудасія! - здивувався старшина: сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (С. Васильченко); Буде осінь лити студені дощі на широкі поля, на багряні ліси та парки, аби цю дивовижу загасити (С. Пушик); Інтерес до новенького враз виріс, його обліпили з усіх боків, розглядали безцеремонно, як якусь диковину (Ю. Збанацький); [Горожани:] От дивовисько було! Такий був [Рудий] п’яний та розхристаний, що жінки іншою вулицею обходили! (Я. Мамонтов); - Що то була за стріча! Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (І. Франко); - Чуднота! - міркував він дорогою. - Чи це мій син занадто порозумнів, чи попросту вдає дурника? (А. Кримський); Мов людина - от дивниця - Відказала мені птиця,.. Крук балака - справді чудно, Понять віри навіть трудно (переклад П. Грабовського); І диво дивнеє! ніколи Ніхто не бачив, і не чув Такого дива.. Над самим Віфлеємом, боком, Мітла огненная зійшла (Т. Шевченко); З усього села збігалися діти дивитись на те пречудо - і великим дивом дивувалися... (Панас Мирний); Так голосно вона кричала, що всі сусіди стали збігатися, як на який дивогляд (Марко Черемшина); - Це що за дивоглядія? - спитав Тугар Вовк, коли старці почали наближатися до них (І. Франко); Ой там на горі дивний див: Там соловейко гніздо звив (пісня); Я навіть знав і такий курйоз, що автор був перше "нашим відомим", а потім спустився до "починаючого" (Леся Українка).

Словник фразеологізмів

вели́ким (ди́вним) ди́вом, зі сл. дивува́тися. Дуже, надто. Ускочивши в хату, він [Попенко] мав щось сказати Жукові — і великим дивом дивувався, як почув, що Жука вже немає і не буде (Панас Мирний); Бенедьо сидів в куті на своїм петеку і дивувався дивним дивом, що се мало значитися (І. Франко).

вели́ким (ди́вним) ди́вом, зі сл. дивува́тися. Дуже, надто. Ускочивши в хату, він [Попенко] мав щось сказати Жукові — і великим дивом дивувався, як почув, що Жука вже немає і не буде (Панас Мирний); Бенедьо сидів в куті на своїм петеку і дивувався дивним дивом, що се мало значитися (І. Франко).

з до́брого ди́ва. Невідомо чому, без будь-якої причини. — Отакий сором на старість, як бачите, з доброго дива! (І. Нечуй-Левицький); — Ти думаєш, що оце мене так — з доброго дива — взяли й випустили на волю? (Панас Мирний); Біля борсукової нори до мене з доброго дива вчепилось запитання: чи бачить борсук сонце? (М. Стельмах).

з яко́го ди́ва. Чому, з якої причини? Поставив [Павло] повний глечик молока на стіл .. — На фермі дали. — З якого дива? — Завфермою розпорядився (Григорій Тютюнник).

з яко́гось ди́ва. З невідомих, незрозумілих причин; чомусь. І здалося раптом Орлюку, що впав він з якогось дива не на землю, а в дідів човен (О. Довженко).