-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | дибуля́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дибуля́ймо |
| 2 особа | дибуля́й | дибуля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дибуля́тиму | дибуля́тимемо, дибуля́тимем |
| 2 особа | дибуля́тимеш | дибуля́тимете |
| 3 особа | дибуля́тиме | дибуля́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дибуля́ю | дибуля́ємо, дибуля́єм |
| 2 особа | дибуля́єш | дибуля́єте |
| 3 особа | дибуля́є | дибуля́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| дибуля́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дибуля́в | дибуля́ли |
| жін. р. | дибуля́ла |
| сер. р. | дибуля́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| дибуля́вши |
Словник синонімів
ХОДИ́ТИ (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце в просторі, перев. в різних напрямках протягом певного часу), ХОДЖА́ТИ діал.; ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИ розм., ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм., ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРОХО́ДИТИСЯ розм., ФЛАНІ́РУВАТИ заст., розм. (спокійно, повільно, туди і назад); ДИ́БАТИ розм., ДИБУЛЯ́ТИ розм. (важко або невміло переставляючи ноги), ЧО́ВГАТИ (мало піднімаючи ноги, утворювати шурхіт). - Док.: походи́ти, пройти́ся, проходи́тися. Тільки один Чіпка не лягає: ходить, нудиться, карається ... З хати надвір; знадвору в хату (Панас Мирний); Олеся походжала по світлиці з паничами й жартувала (І. Нечуй-Левицький); Тим-то я такий веселий І без палиці ходжаю (В. Самійленко); - Спи, спи, - вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті (Григорій Тютюнник).